Здавання суднових відходів
1. Капітан судна, яке заходить до порту Союзу, перш ніж залишити такий порт, повинен здати всі відходи на борту судна до портової приймальної споруди згідно з відповідними нормами скидання, встановленими у Конвенції МАРПОЛ.
2. Після здавання відходів оператор портової приймальної споруди або орган порту, в якому відходи було здано, заповнює форму, наведену в додатку 3 («підтвердження про приймання відходів»), повними і достовірними даними та без необґрунтованих затримок оформлює підтвердження про приймання відходів і видає його капітану судна.
Вимоги, визначені в першому підпараграфі, не застосовують до малих портів із автоматизованими спорудами або портів у віддалених регіонах, за умови подання державою-членом, на території якої розташовані такі порти, інформації про назви та розташування таких портів в електронній формі до відповідної частини системи інформування, моніторингу та правозастосування, зазначеної у статті 13.
3. Оператор, агент або капітан судна, яке підпадає під сферу дії Директиви 2002/59/ЄС, перед вибуттям або одразу після отримання підтвердження про приймання відходів повинен внести в електронній формі інформацію з підтвердження до відповідної частини системи інформування, моніторингу та правозастосування, зазначеної у статті 13 цієї Директиви, згідно з вимогами директив 2002/59/ЄС та 2010/65/ЄС.
Інформація з підтвердження про приймання відходів зберігається на борту судна протягом принаймні двох років, а у відповідних випадках разом із журналом нафтових операцій, журналом вантажних операцій, журналом операцій з відходами або планом управління відходами, та надається органам держави-члена за їхнім запитом.
4. Без обмеження параграфа 1, судно може продовжити рух у наступний порт заходу без здавання відходів, якщо:
(a) інформація, надана відповідно до додатків 2 та 3, свідчить про наявність достатньої місткості виділених потужностей для зберігання усіх відходів, які було утворено та буде утворено на судні в ході запланованого рейсу до наступного порту заходу;
(b) інформація, наявна на борту суден, що не підпадають під дію Директиви 2002/59/ЄС, свідчить про наявність достатньої місткості виділених потужностей для зберігання усіх відходів, які було утворено та буде утворено на судні в ході запланованого рейсу до наступного порту заходу; або
(c) судно перебуває на якірній стоянці менше ніж 24 години або за несприятливих погодних умов, якщо якірну стоянку не виключено з території порту відповідно до другого підпараграфа статті 3(1).
З метою забезпечення однакових умов застосування винятків, згаданих у пунктах (a) та (b) першого підпараграфа, Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти, що визначатимуть методи для розрахунку достатньої місткості виділених потужностей для зберігання. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 20(2).
5. Держава-член може вимагати від судна здати всі наявні на ньому відходи перед вибуттям із порту, якщо:
(a) інформація в електронній формі, що міститься у відповідній частині системи інформування, моніторингу та правозастосування, зазначеній у статті 13, або GISIS не дає змоги встановити наявність відповідних (достатніх) портових приймальних споруд у наступному порту заходу; або
(b) наступний порт заходу невідомий.
6. Параграф 4 застосовують без обмеження більш жорстких вимог для суден, ухвалених відповідно до міжнародного права.