Інспекційні зобов’язання
1. Кожна держава-член проводить інспектування суден, що заходять до її портів, у кількості, що становить щонайменше 15% від загальної кількості окремих суден, що прибувають до її портів щороку.
Загальна кількість окремих суден, що заходять до портів держави-члена, розраховується за середньою кількістю окремих суден протягом попередніх трьох років згідно з інформацією, поданою до відповідної частини системи інформування, моніторингу та правозастосування, зазначеної у статті 13.
2. Держави-члени виконують положення першого параграфа цієї статті шляхом відбору суден на основі цільового ризик-орієнтованого механізму Союзу.
З метою забезпечення гармонізації проведення інспектувань та застосування однакових підходів до відбору суден для проведення інспектувань, Комісія ухвалює імплементаційні акти, що визначатимуть детальні елементи цільового ризик-орієнтованого механізму Союзу. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 20(2).
3. Держави-члени запроваджують процедури для інспектування суден, які не підпадають під дію Директиви 2002/59/ЄС, щоб забезпечити, наскільки це практично можливо, відповідність цій Директиві.
При запровадженні таких процедур держави-члени можуть брати до уваги цільовий ризик - орієнтований механізм Союзу, зазначений у параграфі 2.
4. Якщо відповідний орган держави-члена невдоволений результатами інспектування, він забезпечує, без обмеження застосування санкцій, зазначених у статті 16, щоб судно не залишило порт доти, доки воно не здасть свої відходи до портової приймальної споруди відповідно до статті 7.