Розширене колективне ліцензування
1. Держави-члени можуть передбачити, щоб у випадках, коли організація колективного управління, яка підпадає під дію національних правил імплементації Директиви 2014/26/ЄС, відповідно до своїх повноважень, покладених на неї правоволодільцями, укладає ліцензійний договір щодо використання творів чи інших об’єктів, та якщо такий договір стосується використання на території таких держав-членів і підпадає під дію запобіжних заходів, передбачених у цій статті:
(a) застосування такого договору могло бути розширене на права правоволодільців, які не уповноважили таку організацію колективного управління представляти їх, шляхом присвоєння, ліцензії або будь-яких інших договірних домовленостей; або
(b) організація мала юридичне повноваження щодо такого договору або вважалася такою, що представляє правоволодільців, які не уповноважили організацію відповідним чином.
2. Держави-члени забезпечують, щоб механізм ліцензування, згаданий у параграфі 1, застосовувався тільки в чітко визначених сферах використання, в яких отримання дозволу від правоволодільців на індивідуальній основі зазвичай є обтяжливим та непрактичним такою мірою, що робить необхідну операцію ліцензування малоймовірною з огляду на характер використання або типів відповідних творів або інших об’єктів, та щоб такий механізм ліцензування захищав законні інтереси правоволодільців.
3. Для цілей параграфа 1 держави-члени передбачають такі запобіжні заходи:
(a) організація колективного управління на основі своїх повноважень є достатнім представником правоволодільців відповідного типу творів або інших об’єктів та прав, що є предметом ліцензії, для відповідної держави-члена;
(b) усім правоволодільцям гарантоване однакове ставлення, у тому числі стосовно умов ліцензії;
(c) правоволодільці, які уповноважили організацію, надавши ліцензію, можуть у будь-який час легко виключити свої твори чи інші об’єкти з механізму ліцензування, встановленого згідно з цією статтею; та
(d) вживаються належні заходи з оприлюднення, починаючи з розумного періоду до початку використання творів чи інших об'єктів згідно з ліцензією, для інформування правоволодільців про здатність організації колективного управління ліцензувати твори чи інші об’єкти, про ліцензування відповідно до цієї статті та про можливі варіанти, доступні для правоволодільців, як зазначено в пункті (c). Заходи з оприлюднення повинні бути ефективними без потреби в інформуванні кожного правоволодільця окремо.
4. Ця стаття не впливає на застосування механізмів розширеного колективного ліцензування відповідно до інших положень права Союзу, у тому числі положень, які дозволяють винятки чи обмеження.
Положення цієї статті не застосовуються до обов’язкового колективного управління правами.