Прийнятні активи покриття
1. Держави-члени повинні вимагати, щоб облігації з покриттям були постійно забезпечені:
(a) активами, які є прийнятними відповідно до статті 129(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013, за умови, що кредитна установа, що випускає облігації з покриттям, відповідає вимогам параграфів 1а-3 статті 129 зазначеного Регламенту;
(b) високоякісними активами покриття, які забезпечують наявність у кредитної установи, що випускає облігації з покриттям, права вимоги сплати, як визначено в параграфі 2, і які забезпечені активами забезпечення, як визначено в параграфі 3; або
(c) активами у формі позик, наданих публічним підприємствам або гарантованих ними, згідно з параграфом 4 цієї статті.
2. На право вимоги сплати, зазначене в пункті (b) параграфа 1, поширюються такі правові вимоги:
(a) актив являє собою право вимоги сплати грошових коштів, мінімальна вартість якого може бути визначена в будь-який момент часу, яке є юридично дійсним і підлягає виконанню, на яке не поширюються умови, інші ніж умова настання строку погашення вимоги в майбутньому, і яке забезпечене іпотекою, заставою, правом притримання або іншою гарантією;
(b) іпотека, застава, право притримання або інша гарантія, що забезпечує право вимоги сплати, підлягає виконанню;
(c) були виконані всі правові вимоги щодо встановлення іпотеки, застави, права притримання або гарантії, що забезпечує право вимоги сплати;
(d) іпотека, застава, право притримання або гарантія, що забезпечує право вимоги сплати, дає змогу кредитній установі, що випускає облігації з покриттям, стягнути суму вимоги без невиправданої затримки.
Держави-члени повинні вимагати, щоб кредитні установи, що випускають облігації з покриттям, оцінили можливість забезпечення здійснення прав вимоги сплати та здатності реалізувати активи забезпечення до їх включення в пул покриття.
3. Активи забезпечення, зазначені в пункті (b) параграфа 1, повинні відповідати одній із таких вимог:
(a) для матеріальних активів забезпечення існують стандарти оцінювання, які є загальноприйнятими серед експертів і належними для відповідного матеріального активу забезпечення, а також існує публічний реєстр, у якому реєструють права власності на такі матеріальні активи забезпечення та права вимоги стосовно них; або
(b) для активів у формі експозицій безпека та стійкість контрагента за експозицією забезпечуються повноваженнями щодо стягнення податків або тим, що він підлягає постійному публічному нагляду за операційною стійкістю та фінансовою платоспроможністю контрагента.
Матеріальні активи забезпечення, зазначені в пункті (a) першого підпараграфа цього параграфа, повинні сприяти покриттю зобов’язань за облігацією з покриттям у розмірі до меншої з таких сум - основної суми застав разом із будь-якими попередніми заставами і 70% вартості таких матеріальних активів забезпечення. Матеріальні активи забезпечення, зазначені в пункті (a) першого підпараграфа цього параграфа, які забезпечують активи, як зазначено в пункті (a) параграфа 1, необов’язково повинні відповідати ліміту в розмірі 70% або лімітам у статті 129(1) Регламенту (ЄС) № 575/2013.
Якщо, для цілей пункту (a) першого підпараграфа цього параграфа, для певного матеріального активу забезпечення не існує публічного реєстру, держави-члени можуть передбачити альтернативну форму засвідчення прав власності на такий матеріальний актив забезпечення та прав вимоги щодо нього тією мірою, якою така форма засвідчення передбачає захист, порівнянний із захистом, який надається публічним реєстром, у тому розумінні, що він надає заінтересованим третім особам, згідно з правом відповідної держави-члена, доступ до інформації стосовно визначення обтяженого матеріального активу забезпечення, розподілу прав власності, документації, розподілу обтяжень і забезпечення виконання заставних прав.
4. Для цілей пункту (c) параграфа 1 облігації з покриттям, забезпечені позиками, наданими публічним підприємствам або гарантованими ними, у якості первинних активів, підпадають під дію вимоги щодо мінімального рівня надлишкового забезпечення в розмірі 10% і повинні відповідати всім таким умовам:
(a) публічні підприємства надають базові публічні послуги на основі ліцензії, концесійного договору або іншої форми доручення, наданої органом публічної влади;
(b) публічні підприємства підлягають публічному нагляду;
(c) публічні підприємства мають достатню здатність формувати доходи, що забезпечується тим, що такі публічні підприємства:
(i) мають достатню гнучкість у плані стягнення та підвищення плати, зборів і дебіторської заборгованості за надану послугу, щоб забезпечити їхню фінансову стійкість і платоспроможність;
(ii) отримують достатні суми грантів на встановленій законом основі, щоб забезпечити їхню фінансову стійкість і платоспроможність, в обмін на надання базових публічних послуг;
(iii) уклали договір про передачу прибутків і втрат з органом публічної влади.
5. Держави-члени повинні встановити правила щодо методології та процесу оцінювання матеріальних активів забезпечення, які забезпечують активи, як зазначено в пунктах (a) і (b) параграфа 1. Такі правила повинні принаймні забезпечувати:
(a) для кожного матеріального активу забезпечення - що на момент включення активу покриття в пул покриття поточна оцінка перебуває на рівні або нижче рівня ринкової вартості або вартості іпотечного кредитування;
(b) що оцінювання здійснюється оцінювачем, який має необхідну кваліфікацію, спроможність і досвід; та
(c) що оцінювач є незалежним від процесу ухвалення кредитних рішень, не враховує спекулятивні елементи при оцінюванні вартості матеріального активу забезпечення і фіксує вартість матеріального активу забезпечення у прозорий і чіткий спосіб.
6. Держави-члени повинні вимагати, щоб кредитні установи, що випускають облігації з покриттям, мали процедури для моніторингу того, що матеріальні активи забезпечення, які забезпечують активи, як зазначено в пунктах (a) і (b) параграфа 1 цієї статті, належним чином застраховані від ризику пошкодження і що страхова претензія відокремлена згідно зі статтею 12.
7. Держави-члени повинні вимагати, щоб кредитні установи, які випускають облігації з покриттям, документували активи покриття, зазначені в пунктах (a) і (b) параграфа 1, а також відповідність їхніх політик кредитування положенням національного права, які транспонують цю статтю.
8. Держави-члени повинні встановити правила, що забезпечують диверсифікацію ризиків у пулі покриття в розрізі структурованості та значної концентрації для активів, які не є прийнятними згідно з пунктом (a) параграфа 1.