До Директиви 2012/27/ЄС внести такі зміни:
(1) у статті 1 параграф 1 викласти в такій редакції:
«1. Ця Директива встановлює спільні рамки для інструментів сприяння енергоефективності в межах Союзу для забезпечення досягнення провідних цільових показників Союзу щодо підвищення енергоефективності до 2020 року на 20% і провідних цільових показників Союзу щодо підвищення енергоефективності до 2030 року на принаймні 32,5%, а також прокладає шлях до подальшого підвищення енергоефективності після зазначених дат.
Вона встановлює правила, призначені для усунення бар'єрів на енергетичному ринку та подолання неспроможності ринку, що перешкоджає ефективності постачання та використання енергії, а також передбачає встановлення орієнтовних національних цільових показників енергоефективності на 2020 і 2030 роки.
Ця Директива сприяє імплементації першого принципу енергоефективності».
(2) у статті 3 додати такі параграфи:
«4. До 31 жовтня 2022 року Комісія повинна оцінити, чи досягнув Союз провідних цільових показників енергоефективності на 2020 рік.
5. Кожна держава-член повинна встановити орієнтовний національний внесок у досягнення цільових показників енергоефективності Союзу на 2030 рік, встановлених у статті 1(1) цієї Директива, згідно зі статтями 4 і 6 Регламенту (ЄС) 2018/1999 ( *1 ). При встановленні таких внесків, держави-члени повинні враховувати, що споживання енергії в Союзі у 2030 році не повинне перевищувати 1273 млн т н.е. первинної енергії та/або 956 млн т н.е. кінцевої енергії. У рамках своїх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату, як зазначено у статтях 3 і 7-12 Регламенту (ЄС) 2018/1999 та згідно з ними, держави-члени повинні повідомляти Комісії про такі внески.
6. Комісія оцінює провідні цільові показники Союзу щодо підвищення енергоефективності на 2030 рік, встановлені у статті 1(1), задля подання законодавчої пропозиції до 2023 року щодо перегляду зазначених цільових показників у напрямку збільшення у разі суттєвого скорочення витрат внаслідок економічних або технологічних змін або якщо потрібно виконати міжнародні зобов'язання Союзу щодо декарбонізації.
( *1 ) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/1999 від 11 грудня 2018 року про управління Енергетичним Союзом і пом'якшення наслідків зміни клімату, про внесення змін до регламентів Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 663/2009 і (ЄС) № 715/2009, директив Європейського Парламенту і Ради 94/22/ЄС, 98/70/ЄС, 2009/31/ЄС, 2009/73/ЄС, 2010/31/ЄС, 2012/27/ЄС і 2013/30/ЄС, директив Ради 2009/119/ЄС і (ЄС) 2015/652 і про скасування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 525/2013 (ОВ L 328, 21.12.2018, с. 1)» .;»
(3) статтю 7 викласти в такій редакції:
« Стаття 7
Зобов'язання щодо заощадження енергії
1. Держави-члени повинні досягнути такого сукупного заощадження енергії при кінцевому використанні, що принаймні еквівалентне:
(a) новому заощадженню щороку з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2020 року на 1,5% від річних обсягів продажу енергії кінцевим споживачам, усереднених за останній трирічний період до 01 січня 2013 року. З такого розрахунку можуть бути повністю чи частково виключені річні обсяги продажу енергії, що використовується у транспортному секторі;
(b) новому заощадженню щороку з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2030 року на 0,8% від річного споживання кінцевої енергії, усередненого за останній трирічний період до 01 січня 2019 року. Як відступ від зазначеної вимоги, Кіпр і Мальта повинні досягнути нового заощадження щороку з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2030 року, що еквівалентне 0,24% від річного споживання кінцевої енергії, усередненого за останній трирічний період до 01 січня 2019 року.
Держави-члени можуть розраховувати заощадження енергії, що виникають як результат інструментів політики, запроваджених до 31 грудня 2020 року або після зазначеної дати, за умови, що такі інструменти призводять до нових окремих дій, здійснених після 31 грудня 2020 року.
Держави-члени повинні продовжувати досягати нових щорічних заощаджень відповідно до пункту (b) першого підпараграфа протягом десятирічних періодів після 2030 року, якщо тільки, на підставі переглядів Комісією до 2027 року і кожні 10 років після цього, Комісія не дійде висновку, що це не є необхідним для досягнення довгострокових енергетичних і кліматичних цільових показників Союзу на 2050 рік.
Держави-члени вирішують, як розподілити розраховану кількість нових заощаджень протягом кожного періоду, зазначеного в пунктах (a) і (b) першого підпараграфа, за умови досягнення необхідного сукупного заощадження енергії при кінцевому використанні до кінця кожного періоду дії зобов'язань.
2. За умови виконання державами-членами принаймні свого зобов'язання щодо сукупного заощадження енергії при кінцевому використанні, зазначеного у пункті (b) першого підпараграфа параграфа 1, вони можуть розрахувати необхідний обсяг заощадження енергії за допомогою одного чи кількох таких способів:
(a) застосування річної норми заощаджень від продажу енергії кінцевим споживачам або споживання кінцевої енергії, усередненого за останній трирічний період до 01 січня 2019 року;
(b) повне чи часткове виключення енергії, що використовується у транспортному секторі, з базових показників для розрахунку;
(c) використання будь-якого з варіантів, визначених у параграфі 4.
3. Якщо держави-члени використовують можливості, передбачені в пунктах (a), (b) або (c) параграфа 2, вони повинні встановити:
(a) власну річну норму заощаджень, що застосовуватиметься при розрахунку їхнього сукупного заощадження енергії при кінцевому використанні, яка повинна забезпечувати, щоб кінцевий обсяг їхньої чистої заощадженої енергії не був нижчим за рівень, що вимагається на підставі пункту (b) першого підпараграфа параграфа 1; та
(b) власні базові показники для розрахунку, які можуть повністю чи частково виключати енергію, що використовується у транспортному секторі.
4. З урахуванням параграфа 5 кожна держава-член може:
(a) здійснювати розрахунок, що вимагається на підставі пункту (a) першого підпараграфа параграфа 1, використовуючи значення в розмірі 1% для 2014 і 2015 років; 1,25% - для 2016 і 2017 років; та 1,5% - для 2018, 2019 і 2020 років;
(b) виключити з розрахунку за період дії зобов'язань, зазначений у пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1, весь обсяг або частину продажу енергії, використаної для здійснення промислової діяльності, переліченої в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, і за період дії зобов'язань, зазначений у пункті (b) зазначеного підпараграфа - кінцевої енергії, спожитої для здійснення такої діяльності;
(c) враховувати в обсягах заощадженої енергії, що вимагаються, заощадження енергії, досягнуті в секторах перетворення, розподілу та передачі енергії, включно з інфраструктурою ефективного централізованого теплопостачання та охолодження, у результаті виконання вимог, визначених у статті 14(4), пункті (b) статті 14(5) і статті 15(1)-(6) і (9). Держави-члени повинні повідомляти Комісію про заплановані ними інструменти політики на підставі цього пункту на період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2030 року в рамках своїх інтегрованих національних планів з енергетики та клімату. Вплив таких інструментів розраховується відповідно до додатка V і повинен бути включений до зазначених планів;
(d) враховувати за період дії зобов'язань, зазначений у пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1, в обсягах заощадженої енергії, що вимагаються, заощадження енергії в результаті окремих дій, що були вперше здійснені з 31 грудня 2008 року та продовжують мати вплив у 2020 році, та за період дії зобов'язань, зазначений у пункті (b) першого підпараграфа параграфа 1 - що продовжують мати вплив після 2020 року, і які можуть бути виміряні та перевірені;
(e) враховувати в обсягах заощадженої енергії, що вимагаються, заощадження енергії, що виникають як результат інструментів політики, за умови, що може бути підтверджено, що такі інструменти призводять до окремих дій, здійснених з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2020 року, заощадження від яких будуть досягнуті після 31 грудня 2020 року;
(f) виключити з розрахунку обсягів заощадженої енергії, що вимагаються, 30% від придатних до перевірки обсягів енергії, виробленої на будівлях або в будівлях для власного використання у результаті інструментів політики, що сприяють новому встановленню технологій відновлюваної енергії;
(g) враховувати в обсягах заощадженої енергії, що вимагаються, заощадження енергії, що перевищують обсяг заощадженої енергії, що вимагається за період дії зобов'язань з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2020 року, за умови, що такі заощадження енергії є результатом окремих дій, здійснених на підставі інструментів політики, зазначених у статтях 7a і 7b, про які держави-члени повідомили у своїх національних планах дій з енергоефективності та звітах про прогрес відповідно до статті 24.
5. Держави-члени застосовують варіанти, вибрані відповідно до параграфа 4, та обчислюють наслідки від них для періодів, зазначених у пунктах (a) і (b) першого підпараграфа параграфа 1, окремо:
(a) для розрахунку обсягу заощадженої енергії, що вимагається за період дії зобов'язань, зазначений у пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1, держави-члени можуть скористатися положеннями пунктів (a)-(d) параграфа 4. Усі варіанти, обрані відповідно до параграфа 4, разом повинні становити не більше 25% від обсягу заощадженої енергії, зазначеного в пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1;
(b) для розрахунку обсягу заощадженої енергії, що вимагається за період дії зобов'язань, зазначений у пункті (b) першого підпараграфа параграфа 1, держави-члени можуть скористатися положеннями пунктів (b)-(g) параграфа 4 за умови, що окремі дії, зазначені в пункті (d) параграфа 4, після 31 грудня 2020 року продовжують мати вплив, який можна перевірити та виміряти. Усі варіанти, вибрані відповідно до параграфа 4, разом не повинні призводити до зменшення більш ніж на 35% обсягу заощадженої енергії, розрахованої відповідно до параграфів 2 і 3.
Незалежно від того, чи держави-члени повністю або частково виключають енергію, що використовується у транспортному секторі, з базових показників для розрахунку, чи використовують будь-який із варіантів, перелічених у параграфі 4, вони повинні забезпечити, щоб розрахований чистий обсяг нових заощаджень, які повинні бути досягнуті у споживанні кінцевої енергії протягом періоду дії зобов'язань з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2030 року, був не менший за обсяг у результаті застосування річної норми заощаджень, зазначеної у пункті (b) першого підпараграфа параграфа 1.
6. Держави-члени повинні описати у своїх інтегрованих національних планах з енергетики та клімату відповідно до додатка III до Регламенту (ЄС) 2018/1999 розрахунок обсягу заощадженої енергії, який повинен бути досягнутий протягом періоду з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2030 року, як зазначено у пункті (b) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті, і, якщо доречно, пояснити, як були встановлені річна норма заощаджень і базові показники для розрахунку, а також якою мірою були застосовані варіанти, зазначені у параграфі 4 цієї статті.
7. Заощадження енергії, досягнуті після 31 грудня 2020 року, не повинні враховувати в обсягах заощадженої енергії, що вимагаються, за період з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2020 року.
8. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, держави-члени, які дозволяють зобов'язаним сторонам використовувати варіант, зазначений у пункті (b) статті 7a(6), можуть, для цілей пункту (a) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті, враховувати заощадження енергії, отримані в будь-якому конкретному році після 2010 року та до періоду дії зобов'язань, зазначеного в пункті (a) першого підпараграфа параграфа 1 цієї статті, як такі заощадження енергії, що були отримані після 31 грудня 2013 року та до 01 січня 2021 року, за умови, що застосовуються всі такі обставини:
(a) схема зобов'язань щодо енергоефективності була чинною в будь-який момент часу з 31 грудня 2009 року до 31 грудня 2014 року та була включена до першого національного плану дій з енергоефективності відповідної держави-члена, поданого на підставі статті 24(2);
(b) заощадження були досягнуті в рамках схеми зобов'язань;
(c) заощадження розраховані відповідно до додатка V;
(d) роки, за які заощадження враховуються як дотримані, були внесені до національного плану дій з енергоефективності відповідно до статті 24(2).
9. Держави-члени повинні переконатися в тому, що заощадження в результаті інструментів політики, зазначених у статтях 7a і 7b та статті 20(6), розраховують відповідно до додатка V.
10. Держави-члени повинні досягти обсягу заощадженої енергії, що вимагається на підставі параграфа 1 цієї статті, шляхом встановлення схеми зобов'язань щодо енергоефективності, зазначеної у статті 7a, або шляхом ухвалення альтернативних інструментів політики, зазначених у статті 7b. Держави-члени можуть поєднувати схему зобов'язань щодо енергоефективності з альтернативними інструментами політики.
11. При розробленні інструментів політики для виконання своїх зобов'язань щодо досягнення заощаджень енергії, держави-члени повинні враховувати необхідність зниження енергетичної бідності відповідно до критеріїв, встановлених ними, беручи до уваги наявний у них досвід у цій сфері, вимагаючи, щоб, наскільки це можливо, частка заходів з підвищення енергоефективності в рамках їхніх національних схем зобов'язань щодо енергоефективності, альтернативні інструменти політики чи програми або заходи, що фінансуються за рахунок національного фонду енергоефективності, реалізовувалися як пріоритетні серед вразливих домогосподарств, у тому числі тих, які страждають від енергетичної бідності, та, у відповідних випадках, у секторі соціального житла.
Держави-члени включають інформацію про результати заходів для зменшення енергетичної бідності в контексті цієї Директиви до інтегрованих національних звітів про прогрес у сфері енергетики та клімату відповідно до Регламенту (ЄС) 2018/1999.
12. Держави-члени повинні продемонструвати відсутність подвійного обліку заощадженої енергії, у разі дублювання впливу інструментів політики чи окремих дій.»;
(4) додати такі статті:
« Стаття 7a
Схеми зобов'язань щодо енергоефективності
1. Якщо держави-члени вирішать виконувати свої зобов'язання щодо досягнення обсягу заощадженої енергії, що вимагається на підставі статті 7(1), шляхом запровадження схеми зобов'язань щодо енергоефективності, вони забезпечують, щоб зобов'язані сторони, як зазначено в параграфі 2 цієї статті, що провадять діяльність на території кожної з держав-членів, без обмеження статті 7(4) і (5), виконували вимогу щодо їхнього сукупного заощадження енергії при кінцевому використанні, як визначено у статті 7(1).
У застосовних випадках держави-члени можуть вирішити, що зобов'язані сторони повністю або частково здійснюють такі заощадження як внесок до національного фонду енергоефективності відповідно до статті 20(6).
2. Держави-члени на основі об'єктивних і недискримінаційних критеріїв призначають зобов'язані сторони серед дистрибуторів енергії, енергозбутових компаній та дистрибуторів палива для транспортних засобів або компаній роздрібної торгівлі паливом для транспортних засобів, які провадять діяльність на їхній території. Обсяг заощадженої енергії, потрібний для виконання зобов'язання, досягається зобов'язаними сторонами, призначеними державою-членом, серед кінцевих споживачів незалежно від розрахунку, зробленого відповідно до статті 7(1), або, якщо держави-члени так вирішать, із сертифікованих заощаджень, отриманих від інших сторін, як описано в пункті (a) параграфа 6 цієї статті.
3. Якщо на підставі параграфа 2 зобов'язаними сторонами призначені енергозбутові компанії, держави-члени повинні забезпечити, щоб енергозбутові компанії при виконанні своїх зобов'язань не створювали жодних бар'єрів, які перешкоджають споживачам переходити від одного постачальника до іншого.
4. Держави-члени повинні виразити обсяг заощадженої енергії, який вимагається від кожної зобов'язаної сторони, через споживання кінцевої чи первинної енергії. Метод, обраний для вираження обсягу заощадженої енергії, що вимагається, також повинен використовуватися для розрахунку заощаджень, заявлених зобов'язаними сторонами. Застосовуються коефіцієнти перетворення, визначені в додатку IV.
5. Держави-члени запроваджують системи вимірювань, контролю та перевірки, відповідно до яких проводиться документальна перевірка принаймні статистично значущої частки та репрезентативної вибірки заходів з підвищення енергоефективності, впроваджених зобов'язаними сторонами. Вимірювання, контроль і перевірка здійснюється незалежно від зобов'язаних сторін.
6. У рамках схеми зобов'язань щодо енергоефективності держави-члени можуть здійснити одну чи обидві такі дії:
(a) дозволити зобов'язаним сторонам враховувати в обсягах зобов'язань сертифіковане заощадження енергії, досягнуте надавачами енергетичних послуг або іншими третіми сторонами, у тому числі, коли зобов'язані сторони сприяють заходам через інші затверджені державою органи або через органи публічної влади, що може передбачати офіційні партнерства та поєднання з іншими джерелами фінансування. Якщо це дозволяють держави-члени, вони забезпечують, щоб сертифікація заощадженої енергії здійснювалася після процесу затвердження, запровадженого у державах-членах. Такий процес повинен бути чітким, прозорим і відкритим для всіх учасників ринку та бути спрямованим на мінімізацію витрат на сертифікацію;
(b) дозволити зобов'язаним сторонам враховувати заощадження, отримані за певний рік, як отримані за будь-який рік із чотирьох попередніх або трьох наступних, якщо це не виходить за межі періодів дії зобов'язань, визначених у статті 7(1).
Держави-члени оцінюють і, у відповідних випадках, вживають заходів для мінімізації впливу прямих і непрямих витрат від схем зобов'язань щодо енергоефективності на конкурентоспроможність енергоємних галузей, що зазнають впливу міжнародної конкуренції.
7. Держави-члени щорічно опубліковують заощадження енергії, досягнуті кожною зобов'язаною стороною або кожною підкатегорією зобов'язаної сторони, і загальні заощадження в рамках схеми.