Фінансування зобов’язань щодо універсальної послуги
1. Якщо на підставі обчислення собівартості, зазначеного в статті 89, національні регуляторні органи виявляють, що на надавача накладається несправедливе навантаження, держави-члени повинні, на прохання відповідного надавача, ухвалити рішення про один або обидва таких заходи:
(a) запровадити механізм компенсації такому надавачу визначеної частини витрат собівартості на прозорих умовах за рахунок коштів державного бюджету;
(b) розподілити собівартість зобов’язань щодо універсальної послуги між надавачами електронних комунікаційних мереж та послуг.
2. Якщо собівартість розподіляється відповідно до пункту (b) параграфа 1 цієї статті, держави- члени мають встановити механізм розподілу витрат, який управляється національним регуляторним органом або органом, незалежним від бенефіціарів, під наглядом національного регуляторного органу. Фінансуватися може лише собівартість, визначена відповідно до статті 89, щодо зобов’язань, встановлених у статтях 84-87.
Механізм розподілу витрат повинен відповідати принципам прозорості, найменшого викривлення ринку, недискримінації та пропорційності відповідно до принципів, викладених у частині В додатка VII. Держави-члени можуть вирішити не стягувати внески з суб’єктів господарювання, національний оборот яких є меншим встановленого ліміту.
Будь-які збори, пов’язані з розподілом витрат на фінансування зобов’язання щодо надання універсальної послуги, не повинні бути включені до пакету послуг та ідентифіковані окремо для кожного суб’єкта господарювання. Такі збори не мають накладатися або збиратись з суб’єктів господарювання, які не надають послуги на території держави-члена, яка запровадила механізм розподілу.