Надання доступної універсальної послуги
1. Національні регуляторні органи у координації з іншими компетентними органами здійснюють моніторинг розвитку та рівня роздрібних цін на доступні на ринку послуги, зазначені у статті 84(1), зокрема по відношенню до національних цін та доходу національних споживачів.
2. Якщо держави-члени встановлюють, що, з огляду на національні умови, роздрібні ціни на послуги, зазначені в статті 84(1), не є доступними, оскільки споживачі з низькими доходами або особливими соціальними потребами не можуть отримати доступ до таких послуг, вони повинні вживати заходів для забезпечення доступності для таких споживачів адекватної послуги широкосмугового доступу до мережі Інтернет та послуг голосової комунікації, принаймні у фіксованому місці.
З цією метою, держави-члени можуть забезпечувати надання підтримки таким споживачам для цілей комунікації або можуть вимагати від надавачів таких послуг пропонувати таким споживачам тарифні опції або пакети, відмінні від тих, що надаються за звичайних комерційних умов, або застосовувати обидва варіанти. З цією метою держави-члени можуть вимагати від таких надавачів застосування спільних тарифів, включаючи географічне усереднення, по всій території.
За виняткових обставин, зокрема, коли накладення зобов’язань за другим підпараграфом цього параграфа на всіх надавачів призведе до яскраво вираженого надмірного адміністративного або фінансового навантаження для надавачів або держави-члена, держава-член може, як виняток, вирішити накласти зобов’язання пропонувати такі особливі тарифні опції або пакети послуг тільки на визначені суб’єкти господарювання. Стаття 86 застосовується до таких визначених суб’єктів господарювання mutatis mutandis. Якщо держава-член визначає суб’єкти господарювання, вона повинна забезпечити, щоб всі споживачі з низькими доходами або спеціальними соціальними потребами отримали вигоду від вибору суб’єктів господарювання, які пропонують тарифні опції, що задовольняють їхні потреби, крім випадків, коли такий вибір неможливий або може створити надмірне додаткове організаційне або фінансове навантаження.
Держави-члени повинні забезпечити, щоб споживачі, які мають право на такі тарифні опції або пакети послуг, мали право укласти договір або з надавачем послуг, зазначеним у статті 84(1), або з суб’єктом господарювання, призначеним відповідно до цього параграфа, і щоб їхній номер залишався доступним для них протягом адекватного періоду часу, а необгрунтоване відключення послуги уникалося.
3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб суб’єкти господарювання, які надають тарифні опції або пакети послуг споживачам з низькими доходами або особливими соціальними потребами відповідно до параграфа 2, інформували національні регуляторні та інші компетентні органи про деталі таких пропозицій. Національні регуляторні органи у координації з іншими компетентними органами повинні забезпечити, щоб умови, за якими суб’єкти господарювання надають тарифні опції або пакети послуг відповідно до параграфа 2, були повністю прозорими і публікувалися та застосовувалися відповідно до принципу недискримінації. Національні регуляторні органи у координації з іншими компетентними органами можуть вимагати, щоб такі тарифні опції або пакети послуг були змінені або скасовані.
4. Держави-члени повинні забезпечити, з огляду на національні умови, щоб, за необхідності, надавалася підтримка споживачам з інвалідністю, а також щоб вживались інші конкретні заходи, якщо необхідно, з метою забезпечення наявності та доступності відповідного термінального обладнання, а також спеціального обладнання та спеціальних послуг, які покращують рівноцінний доступ, включаючи, де необхідно, об’єднану послугу спілкування та послуги служб комутованих повідомлень.
5. При застосуванні цієї статті держави-члени мають прагнути мінімізувати викривлення ринку.
6. Держави-члени можуть розширювати сферу застосування цієї статті на кінцевих користувачів, які є мікропідприємствами, малими і середніми підприємствами та неприбутковими організаціями.