Ст. 84

Чинна редакція від 11.12.2018 · Директива набрав чинності 20.12.2018

Розділ I. ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЩОДО УНІВЕРСАЛЬНОЇ ПОСЛУГИ

Доступна універсальна послуга

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб усі споживачі на своїх територіях мали доступ до доступної адекватної послуги широкосмугового доступу до Інтернету і до послуг голосової комунікації з якістю, встановленою на їхніх територіях, включаючи базове з’єднання, у фіксованому місці, за доступною ціною, з урахуванням конкретних національних умов.

2. Крім того, держави-члени можуть також забезпечувати доступність послуг, зазначених у параграфі 1, які не надаються у фіксованому місці, якщо вони вважають таке необхідним для забезпечення повноцінної соціальної та економічної участі споживачів у суспільстві.

3. Кожна держава-член, з огляду на національні умови та мінімальну пропускну здатність, якою користується більшість споживачів на території цієї держави-члена, та з урахуванням звіту BEREC щодо кращих практик, визначає адекватну послугу широкосмугового доступу до мережі Інтернет для цілей параграфа 1 з метою забезпечення пропускної здатності, необхідної для соціальної та економічної участі в суспільстві. Відповідна послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет має бути спроможною забезпечити пропускну здатність, необхідну для підтримки, принаймні, мінімального набору послуг, визначених у додатку V.

До 21 червня 2020 року BEREC, з метою сприяння послідовному застосуванню цієї статті, після консультацій зі стейкхолдерами та у тісній співпраці з Комісією, беручи до уваги наявні у Комісії (Євростату) дані, має скласти звіт про кращі практики держав-членів щодо визначення належної послуги широкосмугового доступу до мережі Інтернет відповідно до першого підпараграфа. Такий звіт має регулярно оновлюватись для відображення технологічних досягнень та змін у моделях споживання користувачів.

4. Коли споживач звертається з відповідним проханням, підключення, зазначене в параграфі 1 і, якщо застосовно, у параграфі 2, може бути обмежене підтримкою послуг голосової комунікації.

5. Держави-члени можуть розширювати сферу застосування цієї статті на кінцевих користувачів, які є мікропідприємствами, малими і середніми підприємствами та неприбутковими організаціями.