Суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність на оптових ринках
1. Національний регуляторний орган, який визначає суб’єкт господарювання, що є відсутнім на будь-яких роздрібних ринках електронних комунікаційних послуг, як такий, що має значну ринкову владу на одному або декількох оптових ринках відповідно до статті 67, повинен розглянути, чи має такий суб’єкт господарювання наступні характеристики:
(a) всі компанії та господарські підрозділи в межах суб’єкта господарювання, всі компанії, які контролюються, але не обов’язково повністю належать одному і тому ж кінцевому власнику, і будь-який акціонер, здатний здійснювати контроль над суб’єктом господарювання, мають поточну та заплановану на майбутнє діяльність лише на оптових ринках електронних комунікаційних послуг і, таким чином, не здійснюють діяльності на будь-якому роздрібному ринку електронних комунікаційних послуг, що надаються кінцевим користувачам в Союзі;
(b) суб’єкт господарювання не має зобов’язань вести справи з єдиним та окремим суб’єктом господарювання, який діє на нижчому рівні дистрибуційного ланцюга на будь-якому роздрібному ринку електронних комунікаційних послуг, що надаються кінцевим користувачам, через ексклюзивну угоду або угоду, яка де-факто є рівносильною ексклюзивній угоді.
2. Якщо національний регуляторний орган дійшов висновку, що умови, встановлені в параграфі 1 цієї статті, виконуються, він може накладати на такий суб’єкт господарювання лише зобов’язання відповідно до статей 70 і 73 або відносно справедливої і поміркованої ціни, якщо це обґрунтовано на основі аналізу ринку, що включає перспективне оцінювання ймовірної поведінки суб’єкта господарювання, визначеного як такого, що має значну ринкову владу.
3. Національний регуляторний орган у будь-який час повинен переглядати зобов’язання, накладені на суб’єкт господарювання згідно з цією статтею, якщо він приходить до висновку, що умови, викладені в параграфі 1 цієї статті, більше не виконуються, і застосувати, за необхідності, статті 67-74. Суб’єкти господарювання повинні без зайвої затримки інформувати національний регуляторний орган про будь-яку зміну обставин, що стосуються пунктів (a) та (b) параграфа 1 цієї статті.
4. Національний регуляторний орган також переглядає зобов’язання, накладені на суб’єкт господарювання згідно з цією статтею, якщо на підставі доказів умов і положень, запропонованих суб’єктом господарювання своїм клієнтам на ринках нижчого рівня дистрибуційного ланцюга, орган дійде до висновку, що проблеми конкуренції виникли або ймовірно виникнуть на шкоду кінцевим користувачам, що вимагає накладення одного або декількох зобов’язань, передбачених статтями 69, 71, 72 чи 74, або внесення змін до зобов’язань, накладених відповідно до параграфа 2 цієї статті.
5. Накладання зобов’язань та їх перегляд відповідно до цієї статті має здійснюватися відповідно до процедур, зазначених у статтях 23, 32 та 33.