Процедура надання зобов’язань
1. Суб’єкти господарювання, визначені як такі, що мають значну ринкову владу, можуть запропонувати національному регуляторному органу зобов’язання щодо умов доступу, спільного інвестування або обидва такі зобов’язання, що застосовуються до їхніх мереж, зокрема, щодо:
(a) механізму співпраці, що стосується оцінювання відповідних і пропорційних зобов’язань відповідно до статті 68;
(b) спільного інвестування у мережі надвисокої пропускної здатності відповідно до статті 76; або
(c) ефективного і не дискримінаційного доступу третіх сторін відповідно до статті 78, як протягом періоду добровільного відокремлення вертикально інтегрованого суб’єкта господарювання, так і після впровадження запропонованої форми відокремлення.
Пропозиція щодо зобов’язань має бути достатньо деталізованою, включаючи терміни та обсяги їх реалізації та їх тривалість, щоб дозволити національному регуляторному органу здійснити оцінювання відповідно до параграфа 2 цієї статті. Такі зобов’язання можуть виходити за межі періодів для проведення аналізу ринку, передбачених у статті 67(5).
2. З метою оцінювання будь-яких зобов’язань, запропонованих суб’єктом господарювання відповідно до параграфа 1 цієї статті, національний регуляторний орган, окрім випадків, коли такі зобов’язання явно не відповідають одній або більше відповідних умов або критеріїв, повинен провести ринкові випробування, зокрема, на запропонованих умовах, шляхом проведення громадських консультацій із зацікавленими сторонами, зокрема третіми сторонами, на яких такі зобов’язання безпосередньо впливають. Потенційні співінвестори або прохачі доступу можуть висловлювати свою позицію щодо дотримання зобов’язань, запропонованих, за необхідності, разом з умовами, передбаченими у статтях 68, 76 або 78, і можуть пропонувати зміни.
Що стосується зобов’язань, запропонованих відповідно до цієї статті, національний регуляторний орган при оцінюванні зобов’язань відповідно до статті 68(4) має звертати особливу увагу на:
(a) докази щодо справедливого та розумного характеру запропонованих зобов’язань;
(b) відкритість зобов’язань для усіх учасників ринку;
(c) своєчасне надання доступу на справедливих, розумних і недискримінаційних умовах, у тому числі до мереж надвисокої пропускної здатності, до запуску пов’язаних роздрібних послуг; і
(d) загальну адекватність зобов’язань, запропонованих для забезпечення сталої конкуренції на ринках нижчого рівня дистрибуційного ланцюга, та сприяння спільному розгортанню і використанню мереж надвисокої пропускної здатності в інтересах кінцевих користувачів.
Беручи до уваги всі позиції, висловлені у ході консультацій, та міру, в якій такі позиції є репрезентативними для різних стейкхолдерів, національний регуляторний орган повинен повідомити суб’єкту господарювання, визначеному як такий, що має значну ринкову владу, свої попередні висновки стосовно відповідності запропонованих зобов’язань цілям, критеріям та процедурам, викладеним в цій статті, та, якщо застосовно, у статтях 68, 76 або 78, а також за яких умов він може розглянути можливість зробити зобов’язання обов’язковими до виконання.
Суб’єкт господарювання може переглянути свою початкову пропозицію з урахуванням попередніх висновків національного регуляторного органу і з метою задоволення критеріїв, викладених у цій статті, та, якщо застосовно, у статтях 68, 76 або 78.
3. Без обмеження дії першого підпараграфа статті 76(2) національний регуляторний орган може ухвалити рішення про обов’язковість зобов’язань, повністю або частково.
Як відступ від статті 67(5), національний регуляторний орган може робити окремі або усі зобов’язання обов’язковими на певний період, який може становити весь період, на який вони пропонуються, а у випадку зобов’язань щодо спільного інвестування, зроблених обов’язковими відповідно до першого підпараграфа статті 76(2), він має зробити їх обов’язковими на період не менше семи років.
Відповідно до статті 76 ця стаття не обмежує застосування процедури аналізу ринку відповідно до статті 67 та накладання зобов’язань відповідно до статті 68.
Якщо національний регуляторний орган робить зобов’язання обов’язковими до виконання згідно з цією статтею, він оцінює, відповідно до статті 68, наслідки такого рішення для розвитку ринку та доцільність будь-якого зобов’язання, яке він наклав, або, за відсутності таких зобов’язань, планував би накласти у відповідності до зазначеної статті або статей 69-74. При повідомленні щодо відповідного проекту заходу згідно зі статтею 68 відповідно до статті 32 національний регуляторний орган супроводжує проект заходу рішенням щодо зобов’язань.
4. Національний регуляторний орган повинен здійснювати моніторинг, нагляд і забезпечення дотримання зобов’язань, які він зробив обов’язковими до виконання відповідно до параграфа 3 цієї статті, у такий самий спосіб, як він здійснює моніторинг, нагляд і забезпечення дотримання зобов’язань, накладених відповідно до статті 68, і повинен розглядати питання про продовження періоду, на який вони стали обов’язковими, коли закінчується початковий період. Якщо національний регуляторний орган дійшов висновку, що суб’єкт господарювання не дотримується зобов’язань, визначених як обов’язкові до виконання відповідно до параграфа 3 цієї статті, він може накласти штрафні санкції на такий суб’єкт господарювання відповідно до статті 29. Без обмеження процедури забезпечення відповідності спеціальних зобов’язань за статтею 30, національний регуляторний орган може переглянути зобов’язання у відповідності до статті 68(6).