Зобов’язання щодо доступу до окремих елементів мережі та пов’язаних засобів і їх використання
1. Національні регуляторні органи можуть, згідно зі статтею 68, накладати зобов’язання на суб’єкти господарювання, щоб задовольнити обґрунтовані запити на доступ окремих елементів мережі та пов’язаних засобів, а також їх використання, у випадках, коли національні регуляторні органи вважають, що відмова у доступі або доступ на несправедливих умовах, що мають подібний ефект, перешкоджатимуть появі стійкого конкурентного ринку на роздрібному рівні і не відповідатимуть інтересам кінцевого користувача.
Національні регуляторні органи можуть вимагати від суб’єктів господарювання, серед іншого:
(a) надавати третім сторонам доступ до окремих фізичних елементів мережі та пов’язаних засобів, а також їх використання, залежно від випадку, включаючи розділений доступ до місцевих ліній та підліній зв’язку;
(b) надавати третім сторонам доступ до окремих активних або віртуальних елементів мережі та послуг;
(c) добросовісно вести переговори з суб’єктами господарювання, які подають запит на отримання доступу;
(d) не скасовувати доступ до вже наданих засобів;
(e) надавати окремі послуги на оптовій основі для перепродажу третіми сторонам;
(f) надавати відкритий доступ до технічних інтерфейсів, протоколів або інших ключових технологій, необхідних для взаємодійності послуг або послуг віртуальної мережі;
(g) забезпечувати спільне розміщення або інші форми спільного використання пов’язаних засобів;
(h) надавати користувачам окремі послуги, необхідні для забезпечення взаємодійності наскрізних послуг або роумінгу в мобільних мережах;
(i) надавати доступ до систем операційної підтримки або аналогічних систем програмного забезпечення, необхідних для забезпечення добросовісної конкуренції при наданні послуг;
(j) здійснювати взаємоз’єднання мереж або мережевих засобів;
(k) надавати доступ до пов’язаних послуг, таких як ідентифікація, визначення місцезнаходження та присутності.
Національні регуляторні органи можуть підпорядковувати такі зобов’язання умовам, що забезпечують справедливість, обґрунтованість і своєчасність.
2. Якщо національні регуляторні органи розглядають доцільність накладання будь-яких з можливих спеціальних зобов’язань, зазначених у параграфі 1 цієї статті, і зокрема, якщо вони оцінюють, відповідно до принципу пропорційності, чи слід і, якщо слід, то яким чином такі зобов’язання необхідно накладати, вони повинні проаналізувати, чи достатньо інших форм доступу до оптових ресурсів, на тому ж або на пов’язаному оптовому ринку, для вирішення виявленої проблеми в інтересах кінцевого користувача. Така оцінка повинна включати пропозиції комерційного доступу, регульований доступ згідно зі статтею 61, існуючий або запланований регульований доступ до інших оптових ресурсів відповідно до цієї статті. Національні регуляторні органи мають враховувати, зокрема, такі фактори:
(a) технічну та економічну рентабельність використання або встановлення конкуруючих засобів, з урахуванням темпів розвитку ринку, характеру та типу залученого взаємоз’єднання або доступу, включаючи рентабельність інших продуктів доступу вищого рівня, таких як доступ до каналів;
(b) очікувану технологічну еволюцію, що впливає на проектування та управління мережею;
(c) необхідність забезпечення технологічної нейтральності, що дозволяє сторонам проектувати власні мережі та управляти ними;
(d) доцільність надання пропонованого доступу відповідно до наявної потужності;
(e) початкові інвестиції власника засобів з урахуванням будь-яких державних інвестицій та ризиків, пов’язаних із здійсненням інвестицій, зокрема з особливою увагою до інвестицій та рівнів ризику, пов’язаних з мережами надвисокої пропускної здатності;
(f) необхідність захищати конкуренцію в довгостроковій перспективі, приділяючи особливу увагу економічно ефективній конкуренції на рівні інфраструктури та інноваційним бізнес-моделям, які підтримують стійку конкуренцію, наприклад, на основі спільного інвестування в мережі;
(g) у відповідних випадках, будь-які відповідні права інтелектуальної власності;
(h) надання загальноєвропейських послуг.
Якщо національний регуляторний орган розглядає, на підставі статті 68, накладення зобов’язань на підставі статті 72 або цієї статті, він повинен дослідити питання про те, чи накладення зобов’язань лише відповідно до статті 72 буде пропорційним засобом для просування конкуренції і захисту інтересів кінцевого користувача.
3. При накладанні зобов’язань на суб’єкт господарювання щодо надання доступу відповідно до цієї статті національні регуляторні органи можуть встановлювати технічні або експлуатаційні умови, яким має відповідати надавач або бенефіціари такого доступу, якщо це необхідно для забезпечення нормального функціонування мережі. Зобов’язання щодо дотримання конкретних технічних стандартів або специфікацій повинні відповідати стандартам і специфікаціям, встановленим відповідно до статті 39.