Національні регуляторні та інші компетентні органи
1. Держави-члени забезпечують, щоб кожне із завдань, встановлених у цій Директиві, виконувалось компетентним органом.
У рамках цієї Директиви національні регуляторні органи несуть відповідальність принаймні за виконання таких завдань:
(a) впровадження регулювання ринку ex ante, включаючи накладення зобов’язань щодо доступу та взаємоз’єднання;
(b) забезпечення вирішення спорів між суб’єктами господарювання;
(c) здійснення управління радіочастотним спектром і прийняття рішень або, у випадках коли такі завдання покладені на інші компетентні органи, надання консультацій щодо формування ринку і елементів конкуренції національних процесів, пов’язаних з правами користування радіочастотним спектром для електронних комунікаційних мереж і послуг;
(d) сприяння захисту прав кінцевих користувачів у секторі електронних комунікацій, у координації, де це необхідно, з іншими компетентними органами;
(e) оцінювання та ретельний моніторинг формування ринку і питань конкуренції щодо вільного доступу до мережі Інтернет;
(f) оцінювання несправедливого навантаження та обчислення собівартості надання універсальної послуги;
(g) забезпечення перенесення номерів між надавачами;
(h) виконання будь-яких інших завдань, які ця Директива покладає на національні регуляторні органи.
Держави-члени можуть покладати на національні регуляторні органи інші завдання, передбачені цією Директивою та іншим законодавством Союзу, зокрема такі, що стосуються ринкової конкуренції або виходу на ринок, такі як загальна авторизація, і такі, що стосуються будь-якої ролі, закріпленої за BEREC. Якщо завдання, пов’язані з ринковою конкуренцією або виходом на ринок, покладені на інші компетентні органи, останні повинні намагатися проводити консультації з національним регуляторним органом перед ухваленням рішення. З метою сприяння виконанню завдань BEREC, національні регуляторні органи мають право збирати необхідні дані та іншу інформацію від учасників ринку.
Держави-члени можуть також покладати на національні регуляторні органи інші завдання відповідно до національного законодавства, включаючи національне законодавство, що імплементує законодавство Союзу.
Держави-члени повинні, зокрема, сприяти стабільності компетенцій національних регуляторних органів в процесі транспонування цієї Директиви з огляду на розподіл завдань у відповідності до регуляторних рамок Союзу в сфері електронних комунікацій у редакції від 2009 року.
2. Національні регуляторні та інші компетентні органи тієї самої держави-члена або різних держав-членів, у разі необхідності, укладають угоди про співпрацю один з одним для сприяння регуляторній співпраці.
3. Держави-члени оприлюднюють завдання, які повинні виконуватися національними регуляторними та іншими компетентними органами, у легкодоступній формі, зокрема, якщо такі завдання покладені на більш ніж один орган. Держави-члени забезпечують, у відповідних випадках, консультації та співпрацю між такими органами, а також між такими органами та національними органами, яким доручено імплементацію конкурентного права або захисту прав споживачів, з питань, що становлять спільний інтерес. Якщо більше ніж один орган має компетенцію вирішувати такі питання, держави-члени забезпечують публікацію відповідних завдань кожного органу в легкодоступній формі.
4. Держави-члени повідомляють Комісію про всі національні регуляторні та інші компетентні органи, на які покладені завдання відповідно до цієї Директиви, та їхні відповідні обов’язки, а також будь-які зміни до них.