Право на оскарження
1. Держави-члени повинні забезпечити існування ефективних механізмів на національному рівні, згідно з якими будь-який користувач або суб’єкт господарювання, що надає електронні комунікаційні мережі, послуги або пов’язані засоби, на які впливає рішення компетентного органу, має право оскаржити таке рішення в апеляційному органі, що є незалежним від залучених сторін і будь-якого зовнішнього втручання або політичного тиску, здатного поставити під загрозу його незалежну оцінку питань, що надходять до нього. Такий орган, який може бути судом, повинен мати належні експертні знання, які дозволять йому ефективно виконувати свої функції. Держави-члени повинні забезпечити належне врахування обставин справи.
До винесення рішення апеляційною інстанцією рішення компетентного органу має залишатись в силі, якщо не запроваджені тимчасові заходи відповідно до національного законодавства.
2. Якщо апеляційний орган, зазначений у параграфі 1 цієї статті, не є судовим за своїм характером, він завжди повинен надавати письмові підстави для свого рішення. Крім того, у такому випадку його рішення підлягають перевірці судом або трибуналом у значенні статті 267 ДФЄС.
Держави-члени повинні забезпечити ефективність механізму оскарження.
3. Держави-члени збирають інформацію про загальний предмет оскарження, кількість запитів про оскарження, тривалість апеляційного провадження та кількість рішень про запровадження тимчасових заходів. Держави-члени мають надавати таку інформацію, а також рішення або постанови Комісії та BEREC на їх мотивований запит.