Вирішення спорів між суб’єктами господарювання
1. У разі виникнення спору у зв’язку з наявними зобов’язаннями, передбаченими цією Директивою, між надавачами електронних комунікаційних мереж або послуг у державі-члені, між такими суб’єктами господарювання та іншими суб’єктами господарювання у державі- члені, що отримують вигоду від зобов’язань щодо доступу чи взаємоз’єднання, або між надавачами електронних комунікаційних мереж чи послуг у державі-члені та надавачами пов’язаних засобів, відповідний національний регуляторний орган, за зверненням будь-якої із сторін, без обмеження параграфа 2, має ухвалити зобов’язальне рішення щодо вирішення спору в найкоротші строки на основі чітких і ефективних процедур, і в будь-якому випадку протягом чотирьох місяців, за винятком випадку надзвичайних обставин. Відповідна держава- член вимагає від усіх сторін повної співпраці з національним регуляторним органом.
2. Держави-члени можуть передбачити положення, які б дозволяли національним регуляторним органам відмовляти у вирішенні спору, якщо існують інші механізми, включаючи медіацію, які б краще сприяли своєчасному врегулюванню спору відповідно до цілей, викладених у статті 3. Національний регуляторний орган без затримки інформує про це сторони. Якщо після чотирьох місяців спір не було вирішено, і якщо спір не було передано до суду стороною, яка вимагає відшкодування, національний регуляторний орган, за зверненням будь-якої із сторін, ухвалює зобов’язальне рішення щодо вирішення спору у найкоротші терміни і в будь-якому випадку протягом чотирьох місяців.
3. При вирішенні спору національний регуляторний орган ухвалює рішення, спрямовані на досягнення цілей, викладених у статті 3. Будь-які зобов’язання, накладені на суб’єкт господарювання національним регуляторним органом при вирішенні спору, повинні відповідати цій Директиві.
4. Рішення національного регуляторного органу має бути загальнодоступним з урахуванням вимог комерційної таємниці. Національний регуляторний орган надає зацікавленим сторонам повну інформацію про причини, на яких ґрунтується таке рішення.
5. Процедура, зазначена в параграфах 1, 3 і 4, не перешкоджає будь-якій зі сторін звернутися до суду.