Зобов’язання щодо універсальної програмної послуги
1. Держави-члени можуть накладати обґрунтовані зобов’язання щодо універсальної програмної послуги для трансляції визначених каналів радіо- та телевізійного мовлення та пов’язаних з ними додаткових послуг, зокрема послуг щодо доступності спеціальних можливостей, для забезпечення відповідного доступу кінцевих користувачів з інвалідністю та даних, що підтримують підключені телевізійні послуги та електронні телегіди (EPG), на суб’єкти господарювання під юрисдикцією держав-членів, які надають електронні комунікаційні мережі та послуги, що використовуються для розповсюдження радіо- та телевізійних каналів громадськості, у випадках коли значна кількість кінцевих користувачів таких мереж та послуг використовує їх як основний засіб отримання каналів радіо- та телевізійного мовлення. Такі зобов’язання повинні накладатись тільки тоді, коли вони є необхідними для досягнення цілей загального інтересу, чітко визначених кожною державою-членом, і є пропорційними та прозорими.
2. До 21 грудня 2019 року та в подальшому кожні п’ять років держави-члени повинні переглядати зобов’язання, зазначені в параграфі 1, за винятком випадків, коли держави-члени провели такий перегляд протягом попередніх чотирьох років.
3. Ані параграф 1 цієї статті, ані стаття 59(2) не обмежують здатності держав-членів визначати відповідну компенсацію, якщо така передбачається, стосовно заходів, вжитих відповідно до цієї статті, забезпечуючи при цьому відсутність за аналогічних обставин дискримінації при поводженні з надавачами електронних комунікаційних мереж та послуг. Якщо передбачається компенсація, держави-члени повинні забезпечити, щоб зобов’язання щодо компенсації було чітко визначено у національному законодавстві, включаючи, де доречно, критерії для розрахунку такої компенсації. Держави-члени повинні також забезпечити, щоб вона застосовувалась у пропорційний і прозорий спосіб.