Екстрені комунікації та єдиний європейський номер екстреної допомоги
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб усі кінцеві користувачі послуг, зазначених у параграфі 2, включаючи користувачів таксофонів, мали змогу отримувати доступ до служб екстреної допомоги за допомогою екстреної комунікації безкоштовно і без використання будь- яких засобів оплати, використовуючи єдиний європейський номер екстреної допомоги "112" та будь-який національний номер екстреної допомоги, визначений державами-членами.
Держави-члени повинні сприяти доступу до служб екстреної допомоги через єдиний європейський номер екстреної допомоги "112" з електронних комунікаційних мереж, які не є загальнодоступними, але які дозволяють здійснювати виклики на загальнодоступні мережі, зокрема, коли суб’єкт господарювання, відповідальний за таку мережу, не надає альтернативного і простого доступу до служби екстреної допомоги.
2. Держави-члени, після консультацій з національними регуляторними органами та службами екстреної допомоги і надавачами електронних комунікаційних послуг, повинні забезпечити, щоб надавачі загальнодоступних послуг міжособистісної комунікації з використанням нумерації, якщо такі послуги дозволяють кінцевим користувачам здійснювати виклики на номер у національному або міжнародному плані нумерації, забезпечували доступ до служб екстреної допомоги через екстрену комунікацію до найбільш прийнятної точки приймання безпекових викликів (PSAP).
3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб усі екстрені комунікації на єдиний європейський номер екстреної допомоги "112" належним чином приймалися та опрацьовувалися у спосіб, який найкраще відповідає організації національних систем екстреної допомоги. Такі екстрені комунікації повинні прийматись і опрацьовуватись, принаймні, настільки ж оперативно та ефективно, як екстрені комунікації, що надходять на національний номер або номери екстреної допомоги, якщо вони продовжують використовуватись.
4. До 21 грудня 2020 року та кожні два роки після цього Комісія подає Європейському Парламенту та Раді звіт про ефективність впровадження єдиного європейського номера екстреної допомоги "112".
5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб доступ для кінцевих користувачів з інвалідністю до служб екстреної допомоги був доступний через екстрені комунікації і був еквівалентний тому, яким користуються інші кінцеві користувачі, відповідно до права Союзу, що гармонізує вимоги до доступності товарів та послуг. Комісія та національні регуляторні або інші компетентні органи повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб під час подорожі в іншу державу-члена кінцеві користувачі з інвалідністю мали доступ до служб екстреної допомоги на рівноцінній з іншими кінцевими користувачами основі, де це можливо без попереднього реєстрації. Такі заходи мають бути спрямовані на забезпечення взаємодійності між державами-членами і мають базуватись, наскільки це можливо, на європейських стандартах або специфікаціях, встановлених відповідно до статті 39. Такі заходи не повинні перешкоджати ухваленню державами-членами додаткових вимог для досягнення цілей, встановлених у цій статті.
6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інформація про місцезнаходження абонента, що здійснює виклик, була доступна для найбільш прийнятної точки приймання безпекових викликів (PSAP) без затримки після встановлення екстреної комунікації. Вона повинна включати в себе інформацію про місцезнаходження на основі мережі, та, де це можливо, інформацію про місцезнаходження абонента, що здійснює виклик, отриману з мобільного пристрою. Держави-члени повинні забезпечити, щоб встановлення та передача інформації про місцезнаходження абонента були безкоштовними для кінцевого користувача та точки приймання безпекових викликів (PSAP) для всіх екстрених комунікацій на єдиний європейський номер екстреної допомоги "112". Держави-члени можуть поширювати таке зобов’язання на екстрені комунікації на національні номери екстреної допомоги. Компетентні регуляторні органи, якщо необхідно - після консультації з BEREC, встановлюють критерії точності та надійності інформації про місцезнаходження абонента, що надається.
7. Держави-члени повинні забезпечити, щоб кінцеві користувачі були належним чином поінформовані про існування та використання єдиного європейського номера екстреної допомоги "112", а також про його спеціальні можливості, включаючи ініціативи, спеціально орієнтовані на осіб, які подорожують між державами-членами, та кінцевих користувачів з інвалідністю. Така інформація повинна надаватися у доступних форматах, з урахуванням різних видів інвалідності. Комісія має підтримувати та доповнювати дії держав-членів.
8. З метою забезпечення ефективного доступу до служб екстреної допомоги через екстрену комунікацію на єдиний європейський номер екстреної допомоги "112" у державах-членах, Комісія, після консультацій з BEREC, повинна ухвалити делеговані акти відповідно до статті 117, що доповнюють параграфи 2, 5 та 6 цієї статті стосовно заходів, необхідних для забезпечення сумісності, взаємодійності, якості, надійності та безперервності екстрених комунікацій в Союзі стосовно інформації про місцезнаходження абонента, що здійснює виклик, доступу для кінцевих користувачів з інвалідністю та маршрутизації до найбільш прийнятної точки приймання безпекових викликів (PSAP). Перший такий делегований акт має бути ухвалений до 21 грудня 2022 року.
Такі делеговані законодавчі акти повинні ухвалюватися без обмеження та не повинні впливати на організацію служб екстреної допомоги, які залишаються у виключній компетенції держав-членів.
BEREC повинен вести базу даних номерів Е.164 служб екстреної допомоги держав-членів для забезпечення того, щоб вони могли контактувати одна з одною з однієї держави-члена до іншої, якщо така база даних не ведеться іншою організацією.