ДОДАТОК VII
ОБЧИСЛЕННЯ СОБІВАРТОСТІ, У РАЗІ НАЯВНОСТІ, ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЩОДО УНІВЕРСАЛЬНОЇ ПОСЛУГИ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ БУДЬ-ЯКОГО МЕХАНІЗМУ КОМПЕНСАЦІЇ АБО РОЗПОДІЛУ ВИТРАТ ВІДПОВІДНО СТАТЕЙ 89 ТА 90
Частина А
Обчислення собівартості
Зобов’язання щодо універсальної послуги відносяться до тих зобов’язань, які накладаються на суб’єкт господарювання державою-членом у зв’язку з наданням універсальної послуги, визначеної у статтях 84-87.
Національні регуляторні органи повинні розглянути всі засоби для забезпечення належних стимулів для суб’єктів господарювання (призначених або ні) виконувати зобов’язання щодо універсальної послуги ефективно з точки зору витрат. При проведенні розрахунків собівартість зобов’язань щодо універсальної послуги має обчислюватися як різниця між чистими витратами для будь-якого суб’єкта господарювання, що виконує зобов’язання щодо універсальної послуги, та такого, що діє без зобов’язань щодо універсальної послуги. Необхідно приділяти належну увагу правильному оцінюванню витрат, яких би уникнув будь-який суб’єкт господарювання, якщо б не мав зобов’язань щодо універсальної послуги. Розрахунок собівартості повинен оцінювати вигоди, включаючи нематеріальні вигоди, для надавача універсальної послуги.
Обчислення має ґрунтуватися на витратах, що відносяться до:
(i) елементів ідентифікованих послуг, які можуть надаватися лише збитково або надаватися за умови витрат, що виходять за межі звичайних комерційних стандартів.
Ця категорія може включати такі елементи обслуговування, як доступ до служб екстреної допомоги, забезпечення роботи деяких таксофонів, надання певних послуг або обладнання для кінцевих користувачів з інвалідністю тощо;
(ii) окремих кінцевих користувачів або груп кінцевих користувачів, щодо яких, з урахуванням вартості надання визначеної мережі та послуги, отриманого доходу та будь-якого географічного усереднення цін, встановлених державою-членом, можуть обслуговуватися лише збитково або за умови витрат, що виходять за межі звичайних комерційних стандартів.
До цієї категорії відносяться кінцеві користувачі або групи кінцевих користувачів, які не обслуговувалися б комерційним надавачем, який не має зобов’язання надавати універсальну послугу.
Обчислення собівартості окремих аспектів зобов’язань щодо універсальної послуги має здійснюватися окремо, щоб уникнути подвійного обліку будь-яких прямих або непрямих вигод та витрат. Загальна собівартість зобов’язань щодо універсальної послуги для будь-якого суб’єкта господарювання має обчислюватися як сума чистих витрат, що виникають з конкретних компонентів зобов’язання щодо універсальної послуги, з урахуванням будь-яких нематеріальних вигод. Відповідальність за перевірку собівартості покладається на національний регуляторний орган.
Частина В
Компенсація собівартості зобов’язання щодо універсальної послуги
Відшкодування чи фінансування будь-якої собівартості зобов’язання щодо надання універсальної послуги може потребувати компенсації суб’єктам господарювання, що мають зобов’язання щодо надання універсальної послуги, за послуги, які надають на некомерційних умовах. Оскільки така компенсація передбачає перерахування коштів, держави-члени мають забезпечувати, щоб вони здійснювалися в об’єктивний, прозорий, недискримінаційний та пропорційний спосіб. Це означає, що перехування призводять до найменшого можливого викривлення конкуренції та попиту користувачів.
Згідно зі статтею 90(3), механізм розподілу витрат, що ґрунтується на фонді, використовує прозорі та нейтральні засоби для збору внесків, що дозволяє уникати небезпеки подвійного стягнення внесків, що припадають як на результати діяльності, так і на вклади суб’єктів господарювання.
Незалежний орган, що управляє фондом, повинен нести відповідальність за збирання внесків від суб’єктів господарювання, які оцінюються як такі, що мають сплачувати внески для покриття собівартості зобов’язань щодо універсальної послуги в державі-члені, і здійснювати контроль за перерахуванням належних коштів або адміністративних платежів суб’єктам господарювання, які уповноважені отримувати платежі з фонду.