Захист інтересів кредиторів компаній, що беруть участь у поділі; солідарна відповідальність компаній-одержувачів
1. Законодавство держав-членів повинне передбачати належну систему захисту інтересів кредиторів компаній, що беруть участь у поділі, чиї вимоги були заявлені до опублікування проекту умов поділу, і при цьому строк сплати за такими вимогами ще не настав на момент такого опублікування.
2. Для цілей параграфа 1 законодавство держав-членів повинне принаймні передбачати, що такі кредитори мають право отримати належні гарантії, якщо фінансовий стан поділюваної компанії та фінансовий стан компанії, що їй буде передано зобов’язання згідно з проектом умов поділу, робить такий захист необхідним та якщо такі кредитори ще не мають таких гарантій.
Держави-члени встановлюють умови захисту, передбаченого в параграфі 1 та в першому підпараграфі цього параграфа. У будь-якому випадку держави-члени забезпечують, щоб кредитори мали право звертатися до відповідного адміністративного чи судового органу для отримання відповідних гарантій, за умови що вони можуть довести, що поділ ставить під загрозу задоволення їхніх вимог і що від компанії не отримано належних гарантій.
3. Якщо кредитор компанії, що їй було передано зобов’язання відповідно до проекту умов поділу, не отримав задоволення своїх вимог, компанії-одержувачі несуть солідарну відповідальність за це зобов’язання. Держави-члени можуть обмежити цю відповідальність чистими активами, розподіленими кожній із таких компаній, окрім компанії, що їй було передано зобов’язання. Але вони не зобов’язані застосовувати цей параграф, якщо операція з поділу підлягає нагляду з боку судового органу згідно зі статтею 157 і кількісна більшість кредиторів, що представляє три чверті у вартісному вираженні, або будь-який клас кредиторів поділюваної компанії погодився відмовитись від такої солідарної відповідальності на зборах, проведених відповідно до пункту (c) статті 157(1).
4. Застосовується стаття 99(3).
5. Без обмеження правил, що регулюють колективне здійснення їхніх прав, параграфи 1-4 поширюються на позикодавців компаній, що беруть участь у поділі, за винятком випадків, коли поділ був схвалений зборами позикодавців, якщо такі збори передбачені національним законодавством, або позикодавцями індивідуально.
6. Держави-члени можуть передбачити солідарну відповідальність компаній-одержувачів за зобов’язаннями поділюваної компанії. У такому разі вони не повинні обов’язково застосовувати параграфи 1-5.
7. Якщо держава-член поєднує систему захисту кредиторів, зазначену в параграфах 1-5, із солідарною відповідальністю компаній-одержувачів, зазначеною в параграфі 6, вона може обмежити таку солідарну відповідальність чистими активами, що розподілені кожній із таких компаній.