Контроль законності транскордонного злиття
1. Кожна держава-член призначає суд, нотаріуса або інший орган, компетентний контролювати законність транскордонного злиття щодо тієї частини процедури, що стосується здійснення транскордонного злиття та, у відповідних випадках, заснування нової компанії, що виникає в результаті транскордонного злиття, якщо компанія, створена внаслідок транскордонного злиття, регулюється її національним законодавством. Такий орган, зокрема, забезпечує, щоб компанії, що беруть участь у злитті, затвердили однаковий спільний проект умов транскордонного злиття та, у відповідних випадках, щоб умови участі працівників були визначені відповідно до статті 133.
2. Для цілей параграфа 1 цієї статті кожна компанія, що бере участь у злитті, подає органу, згаданому в параграфі 1 цієї статті, спільний проект умов транскордонного злиття, затверджений загальними зборами, зазначеними у статті 126, або, якщо затвердження загальними зборами не вимагається згідно зі статтею 132(3), спільний проект умов транскордонного злиття, затверджений кожною компанією, що бере участь у злитті, відповідно до національного законодавства.
3. Кожна держава-член забезпечує, щоб будь-яка заява будь-якої з компаній, що беруть участь у злитті, для цілей параграфа 1, включаючи подання будь-якої інформації та документів, могла бути подана повністю в режимі онлайн без необхідності для заявників особисто з’являтися в зазначеному в параграфі 1 органі, згідно з відповідними положеннями глави III розділу I.
4. Орган, зазначений у параграфі 1, затверджує транскордонне злиття, як тільки він встановить, що всі відповідні умови були виконані.
5. Свідоцтво про попереднє схвалення злиття приймається зазначеним у параграфі 1 органом як остаточне підтвердження належного виконання відповідних процедур та формальностей до злиття в його відповідній державі-члені, без якого транскордонне злиття не може бути схвалене.