Інформування клієнтів
1. Без обмеження статті 18 і статті 19(1) та (2), відповідна інформація повинна надаватися своєчасно, до укладення договору, клієнтам або потенційним клієнтам стосовно розповсюдження інвестиційних продуктів на основі страхування, а також стосовно всіх витрат і пов’язаних платежів. Така інформація повинна включати щонайменше таке:
(a) при наданні поради, чи страховий посередник або страхова компанія надаватиме клієнту періодичну оцінку придатності інвестиційних продуктів на основі страхування, рекомендованих такому клієнту, як зазначено у статті 30;
(b) стосовно інформації щодо інвестиційних продуктів на основі страхування та пропонованих інвестиційних стратегій, належні настанови і попередження щодо ризиків, пов’язаних з інвестиційними продуктами на основі страхування або щодо конкретних інвестиційних стратегій, що пропонуються;
(c) стосовно інформації про всі витрати і пов’язані платежі, яку необхідно розкрити, інформацію щодо розповсюдження інвестиційних продуктів на основі страхування, у тому числі вартість поради, у відповідних випадках, вартість інвестиційного продукту на основі страхування, що його рекомендують або реалізують клієнту, та можливий спосіб оплати, також з урахуванням будь-яких платежів на користь третіх осіб.
Інформація про всі витрати і платежі, у тому числі витрати і платежі у зв’язку з розповсюдженням інвестиційного продукту на основі страхування, які не спричинені виникненням базисного ринкового ризику, повинна надаватися в агрегованій формі, щоб надати клієнту можливість зрозуміти загальну вартість, а також сукупний вплив на рентабельність інвестицій, а також на вимогу клієнта має надаватися детальний розподіл витрат і платежів за позиціями. Якщо застосовно, таку інформація надають клієнту на регулярній основі, принаймні щорічно, протягом життєвого циклу інвестицій.
Інформація, зазначена у цьому параграфі, повинна надаватися у зрозумілій формі у такий спосіб, щоб клієнти або потенційні клієнти могли обґрунтовано розуміти характер ризиків стосовно пропонованого інвестиційного продукту на основі страхування, та, відповідно, ухвалювати зважені інвестиційні рішення. Держави-члени можуть дозволити надання такої інформації у стандартизованому форматі.
2. Без обмеження пунктів (d) та (e) статті 19(1), статті 19(3) і статті 22(3), держави-члени повинні забезпечити, щоб страхові посередники або страхові компанії вважалися такими, що виконують свої зобов’язання згідно зі статтею 17(1), статтею 27 або статтею 28, якщо вони сплачують чи їм сплачується будь-яка винагорода або комісія, або надають чи їм надається будь-яка негрошова вигода у зв’язку з розповсюдженням інвестиційного продукту на основі страхування або допоміжної послуги будь-якій стороні або від будь-якої сторони, крім клієнта або особи від імені клієнта, крім випадків, коли такий платіж або така вигода:
(a) не має несприятливого впливу на якість відповідної послуги клієнту; та
(b) не порушує виконання обов’язку страхового посередника або страхової компанії діяти чесно, добросовісно та професійно у найкращих інтересах його/її клієнтів.
3. Держави-члени можуть встановлювати суворіші вимоги для розповсюджувачів щодо питань, які охоплює ця стаття. Зокрема, держави-члени можуть додатково заборонити або надалі обмежити пропонування або прийняття винагород, комісій або негрошових вигід від третіх осіб у зв’язку з наданням консультацій з питань страхування.
Суворіші вимоги можуть включати вимогу про те, щоб такі винагороди, комісії або негрошові вигоди були повернені клієнтам або зараховані в рахунок винагород, сплачених клієнтом.
Держави-члени можуть ввести обов’язкове надання порад, як зазначено у статті 30, для продажів будь-яких інвестиційних продуктів на основі страхування, або для певних їх типів.
Держави-члени можуть вимагати, щоб у випадках, коли страховий посередник інформує клієнта про те, що консультація надається незалежно, він повинен надавати такі консультації на підставі оцінювання достатньо великої кількості страхових продуктів, доступних на ринку, які є достатньо диверсифікованими стосовно їхнього типу і постачальників продуктів, для забезпечення того, що цілей клієнта може бути належним чином досягнуто, та які не обмежуватимуться страховими продуктами, випущеними або наданими суб’єктами, які мають тісні зв’язки з посередником.
Таких суворіших вимог держави-члена, зазначених у цьому параграфі, повинні дотримуватися всі страхові посередники або страхові компанії, у тому числі ті, що ведуть діяльність за принципом свободи надання послуг або свободи підприємницької діяльності, при укладенні договорів страхування з клієнтами, які мають своє звичайне місце проживання або осідок у такій державі-члені.
4. Без обмеження параграфа 3 цієї статті, Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 38 для визначення:
(a) критеріїв для оцінювання того, чи заохочення, сплачені або отримані страховим посередником або страховою компанією, мають несприятливий вплив на якість відповідної послуги клієнту;
(b) критеріїв для оцінювання виконання страховими посередниками та страховими компаніями, що сплачують або отримують заохочення, зобов’язання діяти чесно, добросовісно та професійно у найкращих інтересах клієнта.
5. Делеговані акти, зазначені у параграфі 4, повинні враховувати:
(a) характер послуг, що пропонуються або надаються клієнту або потенційному клієнту, з урахуванням типу, предмету, обсягу та частоти операцій;
(b) характер продуктів, що пропонуються або розглядаються, у тому числі різні типи інвестиційних продуктів на основі страхування.