Конфлікти інтересів
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб страхові посередники та страхові компанії вживали всіх належних заходів для виявлення конфліктів інтересів між ними, у тому числі їхніми керівниками і працівниками, а також будь-якою особою, прямо або опосередковано пов’язаною з ними відносинами контролю, та їхніми клієнтами, або між одним клієнтом та іншим, які виникають у ході ведення діяльності з розповсюдження страхових послуг.
2. Якщо організаційні або адміністративні механізми, запроваджені страховим посередником або страховою компанією відповідно до статті 27 для управління конфліктами інтересів, не є достатніми, щоб із достатньою впевненістю забезпечити запобігання ризикам завдання шкоди інтересам клієнтів, відповідні страхові посередники або страхові компанії повинні чітко розкривати клієнту інформацію про загальний характер або джерела конфліктів інтересів перш ніж укладати договір страхування.
3. Як відступ від статті 23(1), розкриття інформації, як зазначено у параграфі 2 цієї статті, повинне:
(a) здійснюватися на довговічному носії; та
(b) містити достатньо детальну інформацію, з урахуванням характеру клієнта, щоб дати такому клієнту можливість ухвалити зважене рішення щодо діяльності з розповсюдження страхових послуг, у зв’язку з якою виникає конфлікт інтересів.
4. Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 38 для:
(a) визначення заходів, вжиття яких можна обґрунтовано очікувати від страхових посередників і страхових компаній з метою виявлення конфліктів інтересів, запобігання їм, управління ними та повідомлення про них при здійсненні діяльності з розповсюдження страхових послуг;
(b) встановлення належних критеріїв для визначення типів конфлікту інтересів, існування яких може завдати шкоди інтересам клієнтів або потенційних клієнтів страхового посередника або страхової компанії.