Нагляд за продуктами та вимоги до управління
1. Страхові компанії, а також посередники, які розробляють будь-який страховий продукт для продажу клієнтам, повинні підтримувати, застосовувати та переглядати процес затвердження кожного страхового продукту або істотних змін наявного страхового продукту, до його реалізації або розповсюдження серед клієнтів.
Процес затвердження продукту повинен бути пропорційним та відповідним характеру страхового продукту.
У процесі затвердження продукту необхідно визначати цільовий ринок для кожного продукту та забезпечувати оцінювання всіх відповідних ризиків для такого визначеного цільового ринку і придатність передбаченої стратегії розповсюдження для визначеного цільового ринку, а також вжити належних заходів для забезпечення розповсюдження страхового продукту на визначеному цільовому ринку.
Страхова компанія повинна розуміти та регулярно переглядати страхові продукти, які вона пропонує або реалізує, беручи до уваги будь-яку подію, що може суттєво вплинути на потенційний ризик для визначеного цільового ринку, щоб оцінити принаймні, чи продукт продовжує відповідати потребам визначеного цільового ринку, та чи передбачена стратегія розповсюдження залишається належною.
Страхові компанії, а також посередники, які розробляють страхові продукти, повинні надавати розповсюджувачам усю відповідну інформацію про страховий продукт і процес затвердження продукту, у тому числі визначений цільовий ринок страхового продукту.
Якщо розповсюджувач страхових послуг рекомендує або пропонує страхові продукти, які він не розробляє, він повинен мати в належні механізми для отримання інформації, зазначеної у п’ятому підпараграфі, і розуміння характеристик та визначеного цільового ринку кожного страхового продукту.
2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти згідно із статтею 38 для подальшого визначення принципів, викладених у цій статті, пропорційно беручи до уваги діяльність розповсюджувачів, яку вони ведуть, характер страхових продуктів, які вони продають, а також власне природу розповсюджувачів.
3. Політика, процеси і механізми, зазначені у цій статті, не повинні обмежувати всі інші вимоги згідно з цією Директивою, у тому числі ті, що стосуються розкриття, придатності або доречності, виявлення конфліктів інтересів та управління ними, а також методів стимулювання.
4. Ця стаття не застосовується до страхових продуктів, які стосуються страхування великих ризиків.