Правова допомога в кримінальних провадженнях
1. Держави-члени забезпечують, щоб підозрювані та обвинувачені, які не мають достатніх коштів для оплати правової допомоги захисника, мали право на отримання такої допомоги безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
2. Держави-члени можуть застосувати перевірку майнового стану, перевірити підстави для отримання правової допомоги, або й те, й інше, щоб визначити, чи потрібно надати правову допомогу відповідно до параграфа 1.
3. Якщо держава-член застосовує перевірку майнового стану, вона має взяти до уваги всі відповідні й об'єктивні фактори, такі як дохід, капітал і сімейний стан відповідної особи, а також витрати на захисника і рівень життя в цій державі-члені, щоб визначити, чи дійсно, відповідно до застосовних критеріїв у цій державі-члені, підозрюваний або обвинувачений не має достатніх коштів для оплати послуг захисника.
4. Якщо держава-член застосовує перевірку підстав для отримання правової допомоги, вона повинна враховувати ступінь тяжкості кримінального злочину, складність справи і суворість очікуваної міри покарання, щоб визначити, чи вимагають інтереси правосуддя надання безкоштовної правової допомоги. У будь-якому випадку, перевірка підстав для отримання правової допомоги вважається виконаною в таких ситуаціях:
(a) якщо підозрюваний чи обвинувачений постав перед компетентним судом або суддею, щоб той ухвалив рішення про тримання під вартою на будь-якій стадії провадження в рамках цієї Директиви; і
(b) під час тримання під вартою.
5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб правову допомогу надали без необґрунтованої затримки та не пізніше ніж до допиту особи поліцією, іншим правоохоронним або судовим органом, або перед проведенням конкретних слідчих дій чи збиранням доказів, вказаних у пункті (с) статті 2(1).
6. Правова допомога надається тільки для цілей кримінальних проваджень, у яких відповідна особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального злочину.