Процедура анулювання або визнання недійсності
1. Без обмеження права сторін на оскарження у судах, держави-члени передбачають дієву та швидку адміністративну процедуру в своїх офісах для анулювання або визнання недійсності торговельної марки.
2. В адміністративній процедурі анулювання передбачають, що торговельна марка підлягає анулюванню на підставах, установлених у статтях 19 і 20.
3. В адміністративній процедурі визнання недійсності передбачають, що торговельну марку визнають недійсною щонайменше на таких підставах:
(a) торговельна марка не повинна була бути зареєстрованою, оскільки вона не відповідає вимогам, передбаченим у статті 4;
(b) торговельна марка не повинна була бути зареєстрованою через наявність більш раннього права у розумінні статті 5(1)-(3).
4. В адміністративній процедурі передбачають, що заявку на анулювання або визнання недійсності мають право подати щонайменше такі особи:
(a) у ситуації параграфу 2 і параграфу 3(a), будь-яка фізична або юридична особа та будь-яка група чи орган, створені з метою представлення інтересів виробників, постачальників послуг, торговців або споживачів, які за умовами права, що регулює їхню діяльність, можуть від власного імені виступати позивачами та відповідачами;
(b) у ситуації параграфу 3(b) цієї статті, власник більш ранньої торговельної марки, як зазначено у статті 5(2) і статті 5(3)(a), та особа, уповноважена відповідним законодавством здійснювати права, які виникають на підставі охоронюваної назви місця походження або географічного зазначення, як вказано у статті 5(3)(c).
5. Заявку на анулювання або визнання недійсності можна застосувати проти частини або всіх товарів чи послуг, для яких зареєстровано опротестовувану марку.
6. Заявку на визнання недійсності можна подати на підставі одного більш раннього права або кількох таких прав за умови, що усі вони належать тому самому власнику.