Постачання природного газу для транспорту
1. Держави-члени повинні забезпечити, за допомогою їхніх національних рамок політики, встановлення належної кількості заправних станцій LNG у морських портах, щоб уможливити рух суден внутрішнього плавання або морських суден, які працюють на LNG, в основній мережі TEN-T до 31 грудня 2025 року. Держави-члени повинні співпрацювати із сусідніми державами-членами, за необхідності, щоб забезпечити належне охоплення основної мережі TEN-T.
2. Держави-члени повинні забезпечити, за допомогою їхніх національних рамок політики, встановлення належної кількості заправних станцій LNG у портах на внутрішніх водних шляхах, щоб уможливити рух суден внутрішнього плавання або морських суден, які працюють на LNG, в основній мережі TEN-T до 31 грудня 2030 року. Держави-члени повинні співпрацювати із сусідніми державами-членами, за необхідності, щоб забезпечити належне охоплення основної мережі TEN-T.
3. Держави-члени повинні визначити у своїх національних рамках політики морські порти та порти на внутрішніх водних шляхах, у яких повинен надаватися доступ до заправних станцій LNG, зазначених у параграфах 1 і 2, також беручи до уваги потреби ринку.
4. Держави-члени повинні забезпечити, за допомогою своїх національних рамок політики, встановлення належної кількості загальнодоступних заправних станцій LNG до 31 грудня 2025 року принаймні в межах наявної основної мережі TEN-T, щоб забезпечити рух великовантажних моторних транспортних засобів, які працюють на LNG, на території Союзу, за наявності попиту, крім випадків, коли витрати непропорційні вигодам, у тому числі екологічним вигодам.
5. Комісія повинна оцінити застосування вимоги в параграфі 4 та, у відповідних випадках, подати пропозицію про внесення змін до цієї Директиви до 31 грудня 2027 року з урахуванням ринку великовантажних моторних транспортних засобів, які працюють на LNG, щоб забезпечити встановлення належної кількості загальнодоступних заправних станцій LNG в кожній державі-члені.
6. Держави-члени повинні забезпечити наявність належної системи розподілу LNG на їхній території, у тому числі обладнання для завантаження автоцистерн LNG, з метою його постачання на заправні станції, зазначені в параграфах 1, 2 і 4. Як відступ, сусідні держави-члени можуть, у контексті їхніх національних рамок політики, сформувати резерв для цілей виконання цієї вимоги. На угоди про створення резерву поширюються обов’язки держав-членів щодо звітування відповідно до цієї Директиви.
7. Держави-члени повинні забезпечити, за допомогою їхніх національних рамок політики, встановлення належної кількості загальнодоступних заправних станцій CNG до 31 грудня 2020 року, щоб уможливити, відповідно до шостого абзацу статті 3(1), рух моторних транспортних засобів, які працюють на CNG, у міських/приміських агломераціях та в інших густонаселених районах, а також, у відповідних випадках, у мережах, визначених такими державами-членами.
8. Держави-члени повинні забезпечити, за допомогою їхніх національних рамок політики, встановлення належної кількості загальнодоступних заправних станцій CNG до 31 грудня 2025 року принаймні в межах наявної основної мережі TEN-T, щоб забезпечити рух моторних транспортних засобів, які працюють на CNG, на території Союзу.
9. Держави-члени повинні забезпечити, щоб заправні станції CNG для моторних транспортних засобів, розгорнуті або модернізовані починаючи з 18 листопада 2017 року, відповідали технічним специфікаціям, визначеним у пункті 3.4 додатка II.
10. Без обмеження Регламенту (ЄС) № 1025/2012, Союз повинен прагнути, щоб відповідні європейські або міжнародні організації стандартизації розробили стандарти, у тому числі детальні технічні специфікації для:
(a) заправних станцій LNG для морського та внутрішнього водного транспорту;
(b) заправних станцій для моторних транспортних засобів, які працюють на LNG і CNG.
11. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 8 з метою:
(a) доповнення цієї статті та пунктів 3.1, 3.2 і 3.4 додатка II, щоб вимагати відповідності інфраструктури, яку розгортають або модернізують, технічним специфікаціям, які містяться у стандартах, що підлягають розробленню відповідно до пунктів (a) і (b) параграфа 10 цієї статті, якщо відповідні європейські організації стандартизації порекомендували тільки одне технічне рішення з технічними специфікаціями, як описано у відповідному європейському стандарті, сумісному з відповідними міжнародними стандартами, якщо застосовно;
(b) оновлення покликань на стандарти, вказані в технічних специфікаціях, визначених у пункті 3 додатка ІІ, якщо такі стандарти викладені в нових редакціях, ухвалених відповідними європейськими або міжнародними організаціями стандартизації.
Особливо важливо, щоб Комісія дотримувалася своєї звичайної практики та проводила консультації з експертами, у тому числі з експертами держав-членів, перш ніж ухвалювати такі делеговані акти.
У таких делегованих актах повинні бути передбачені перехідні періоди тривалістю принаймні 24 місяці до початку застосування технічних специфікацій, які в них містяться, або змін до них до інфраструктури, яку розгортають або модернізують.
12. За відсутності стандарту, що містить детальні технічні специфікації для заправних станцій LNG для морського та внутрішнього водного транспорту, зазначених у пункті (а) параграфа 10, та, зокрема, за відсутності таких специфікацій щодо бункерування LNG Комісія, беручи до уваги результати роботи, що триває в рамках Міжнародної морської організації, Центральної комісії судноплавства по Рейну, Дунайської комісії та інших відповідних міжнародних форумів, уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 8 для встановлення:
- вимог щодо інтерфейсів для заправки морського та внутрішнього водного транспорту скрапленим природним газом (LNG),
- вимог щодо безпекових аспектів процедури наземного зберігання та заправки морського та внутрішнього водного транспорту скрапленим природним газом (LNG).
Особливо важливо, щоб Комісія дотримувалася своєї звичайної практики та проводила консультації з відповідними групами експертів у секторі морського та внутрішнього водного транспорту, включно з експертами національних органів морського та внутрішнього судноплавства, перш ніж ухвалювати такі делеговані акти.