Постачання електроенергії для транспорту
1. Держави-члени повинні забезпечити, за допомогою своїх національних рамок політики, встановлення належної кількості загальнодоступних зарядних станцій до 31 грудня 2020 року, щоб забезпечити рух електромобілів принаймні в міських/приміських агломераціях, в інших густонаселених районах і, у відповідних випадках, у мережах, визначених державами членами. Кількість таких зарядних станцій повинна встановлюватися з урахуванням, між іншим, кількості електромобілів, які, ймовірно, будуть зареєстровані до кінця 2020 року, як вказано у їхніх національних рамках політики, а також найкращих практик і рекомендацій, виданих Комісією. У відповідних випадках повинні враховуватися особливі потреби, пов’язані зі встановленням загальнодоступних зарядних станцій на зупинках громадського транспорту.
2. Комісія повинна оцінити застосування вимог у параграфі 1 та, у відповідних випадках, подати пропозицію про внесення змін до цієї Директиви, враховуючи розвиток ринку електромобілів, щоб забезпечити встановлення у кожній державі-члені додаткової кількості загальнодоступних зарядних станцій до 31 грудня 2025 року принаймні в основній мережі TEN-T, у міських/приміських агломераціях та в інших густонаселених районах.
3. Держави-члени також повинні вживати заходів у рамках їхніх національних рамок політики, щоб стимулювати та полегшити розгортання зарядних станцій, які не є загальнодоступними.
4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб зарядні станції нормальної потужності для електромобілів, за винятком бездротових або індуктивних пристроїв, розгорнуті або модернізовані починаючи з 18 листопада 2017 року, відповідали принаймні технічним специфікаціям, визначеним у пункті 1.1 додатка ІІ, і чинним спеціальним вимогам щодо безпеки на національному рівні.
Держави-члени повинні забезпечити, щоб зарядні станції високої потужності для електромобілів, за винятком бездротових або індуктивних пристроїв, розгорнуті або модернізовані починаючи з 18 листопада 2017 року, відповідали принаймні технічним специфікаціям, визначеним у пункті 1.2 додатка ІІ.
5. Держави-члени повинні забезпечити оцінювання потреби в постачанні електроенергії з берега на судна внутрішнього плавання та морські судна в морських портах і портах на внутрішніх водних шляхах у своїх національних рамках політики. Таке постачання електроенергії з берега повинне бути передусім встановлене в портах основної мережі TEN-T та в інших портах до 31 грудня 2025 року, крім випадків, коли відсутній попит і витрати непропорційні вигодам, у тому числі екологічним вигодам.
6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб установки для постачання електроенергії з берега для морського транспорту, розгорнуті або модернізовані починаючи з 18 листопада 2017 року, відповідали технічним специфікаціям, визначеним у пункті 1.7 додатка II.
7. Заряджання електромобілів на загальнодоступних зарядних станціях повинне, якщо це технічно можливо та економічно доцільно, відбуватися з використанням розумних систем обліку, як означено в пункті (28) статті 2 Директиви 2012/27/ЄС, і повинне відповідати вимогам, встановленим у статті 9(2) зазначеної Директиви.
8. Держави-члени повинні забезпечити, щоб оператори загальнодоступних зарядних станцій могли вільно купувати електроенергію в будь-якого постачальника електроенергії Союзу за згодою такого постачальника. Операторам зарядних станцій необхідно дозволити надавати клієнтам послуги із заряджання електромобілів на договірній основі, у тому числі від імені та в інтересах інших надавачів послуг.
9. Усі загальнодоступні зарядні станції повинні також забезпечувати користувачам електромобілів можливість одноразового заряджання без укладання договору з відповідним постачальником електроенергії або оператором.
10. Держави-члени повинні забезпечити, щоб ціни операторів загальнодоступних зарядних станцій були обґрунтованими, легко та чітко порівнянними, прозорими та недискримінаційними.
11. Держави-члени повинні забезпечити, щоб оператори систем розподілу співпрацювали в недискримінаційний спосіб із будь-якою особою, що створює або експлуатує загальнодоступні зарядні станції.
12. Держави-члени повинні гарантувати, що правова рамка дозволяє, щоб постачання електроенергії зарядній станції було предметом договору з постачальником, іншим ніж суб’єкт, що постачає електроенергію для домогосподарства або приміщення, у якому розташована така зарядна станція.
13. Без обмеження Регламенту (ЄС) № 1025/2012, Союз повинен прагнути, щоб відповідні організації стандартизації розробили європейські стандарти, які містять детальні технічні специфікації для бездротових зарядних станцій і заміни акумуляторів моторних транспортних засобів, а також для зарядних станцій для моторних транспортних засобів категорії L і електробусів.
14. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 8 з метою:
(a) доповнення цієї статті та пунктів 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 і 1.8 додатка II, щоб вимагати відповідності інфраструктури, яку розгортають або модернізують, технічним специфікаціям, які містяться в європейських стандартах, що підлягають розробленню відповідно до параграфа 13 цієї статті, якщо відповідні європейські організації стандартизації порекомендували тільки одне технічне рішення з технічними специфікаціями, як описано у відповідному європейському стандарті;
(b) оновлення покликань на стандарти, зазначені в технічних специфікаціях, визначених у пункті 1 додатка ІІ, якщо такі стандарти викладені в нових редакціях, ухвалених відповідними організаціями стандартизації.
Особливо важливо, щоб Комісія дотримувалася своєї звичайної практики та проводила консультації з експертами, у тому числі з експертами держав-членів, перш ніж ухвалювати такі делеговані акти.
У таких делегованих актах повинні бути передбачені перехідні періоди тривалістю принаймні 24 місяці до початку застосування технічних специфікацій, які в них містяться, або змін до них до інфраструктури, яку розгортають або модернізують.