Адресати
Цю Директиву адресовано державам-членам.
ДОДАТОК I
ПЕРЕЛІК ПОСЛУГ, ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ
СЕКЦІЯ A
Інвестиційні послуги та інвестиційна діяльність
(1) Прийом і передача розпоряджень щодо одного або більше фінансових інструментів;
(2) Виконання розпоряджень від імені клієнтів;
(3) Здійснення операцій за власний рахунок;
(4) Управління портфелем;
(5) Надання інвестиційних порад;
(6) Андеррайтинг фінансових інструментів та/або розміщення фінансових інструментів на підставі твердого зобов’язання;
(7) Розміщення фінансових інструментів без твердого зобов’язання;
(8) Управління БТМ;
(9) Управління ОТМ.
СЕКЦІЯ B
Додаткові послуги
(1) Зберігання і адміністрування фінансових інструментів за рахунок клієнтів, у тому числі депозитарне зберігання та пов’язані послуги, як-от управління коштами/забезпеченням, за винятком надання та ведення рахунків у цінних паперах на найвищому рівні (далі - послуга із центрального ведення рахунків), як зазначено в пункті (2) секції A додатка до Регламенту (ЄС) № 909/2014;
(2) Надання кредитів або позик інвестору, щоб надати йому можливість здійснити операцію з одним або більше фінансових інструментів, у випадках, коли фірма, яка надає кредит або позику, бере участь в операції;
(3) Надання порад суб’єктам господарювання щодо структури капіталу, промислової стратегії та пов’язаних питань, а також порад і послуг, пов’язаних зі злиттям і придбанням суб’єктів господарювання;
(4) Послуги зі здійснення валютних операцій, якщо вони пов’язані з наданням інвестиційних послуг;
(5) Інвестиційне дослідження та фінансовий аналіз або інші форми загальних рекомендацій, що стосуються операцій з фінансовими інструментами;
(6) Послуги, пов’язані з андеррайтингом;
(7) Інвестиційні послуги та інвестиційна діяльність, а також додаткові послуги того самого типу, що включений до розділу A чи B додатка 1, пов’язані з інструментами, які є базисними для деривативів, зазначених у пунктах (5), (6), (7) і (10) секції C, якщо вони пов’язані з наданням інвестиційних або додаткових послуг.
СЕКЦІЯ C
Фінансові інструменти
(1) Обігові цінні папери;
(2) Інструменти грошового ринку;
(3) Паї в компаніях колективного інвестування;
(4) Опціони, ф’ючерси, свопи, контракти на майбутню відсоткову ставку та будь-які інші деривативні контракти щодо цінних паперів, валюти, відсоткових ставок або доходів, квот на викиди або інших деривативних інструментів, фінансових індексів або фінансових показників, які можуть бути виконані у вигляді фізичного постачення або грошових розрахунків;
(5) Опціони, ф’ючерси, свопи, форварди та будь-які інші деривативні контракти, що стосуються товарів, які повинні або можуть бути виконані у вигляді грошових розрахунків за вибором однієї зі сторін з іншої причини, ніж дефолт або інша подія, що припиняє зобов’язання;
(6) Опціони, ф’ючерси, свопи та будь-які інші деривативні контракти, що стосуються товарів, які можуть бути виконані у вигляді фізичного постачення, за умови, що ними торгують на регульованому ринку, БТМ чи ОТМ, за винятком оптових енергетичних продуктів, якими торгують на ОТМ і які повинні бути виконані у вигляді фізичного постачення;
(7) Опціони, ф’ючерси, свопи, форварди та будь-які інші деривативні контракти, що стосуються товарів, які можуть бути виконані у вигляді фізичного постачення, не були згадані в пункті 6 цієї секції, не призначені для комерційних цілей і мають характеристики інших деривативних фінансових інструментів;
(8) Деривативні інструменти для передачі кредитного ризику;
(9) Фінансові контракти на різницю цін;
(10) Опціони, ф’ючерси, свопи, контракти на майбутню відсоткову ставку та будь-які інші деривативні контракти, що стосуються кліматичних параметрів, ставок фрахту, показників інфляції або інших офіційних економічних статистичних даних, які повинні або можуть бути виконані у вигляді грошових розрахунків за вибором однієї зі сторін з іншої причини, ніж дефолт або інша подія, що припиняє зобов’язання, а також будь-які інші деривативні контракти, що стосуються активів, прав, обов’язків, індексів і показників, які раніше не згадувалися у цій секції і які мають характеристики інших деривативних фінансових інструментів, з урахуванням того, чи, між іншим, ними торгують на регульованому ринку, ОТМ або БТМ;
(11) Квоти на викиди, що складаються з будь-яких одиниць, які визнані для ціле відповідності вимогам Директиви 2003/87/ЄС (схема торгівлі квотами на викиди).
СЕКЦІЯ D
Послуги з повідомлення даних
(1) Управління затвердженим механізмом публікації;
(2) Управління надавачем зведених даних;
(3) Управління затвердженим механізмом звітування.
ДОДАТОК II
ПРОФЕСІЙНІ КЛІЄНТИ ДЛЯ ЦІЛЕЙ ЦІЄЇ ДИРЕКТИВИ
Професійний клієнт - це клієнт, який володіє досвідом, уміннями та експертними знаннями для ухвалення власних інвестиційних рішень та належного оцінювання взятих на себе ризиків. Щоб вважатися професійним клієнтом, клієнт повинен відповідати таким критеріям:
I. КАТЕГОРІЇ КЛІЄНТІВ, ЯКІ ВВАЖАЮТЬСЯ ПРОФЕСІЙНИМИ
Указані нижче суб’єкти вважаються професійними клієнтами для всіх інвестиційних послуг і видів інвестиційної діяльності, а також фінансових інструментів для цілей цієї Директиви:
(1) Суб’єкти, які для здійснення діяльності на фінансових ринках підлягають авторизації або регулюванню. Наведений нижче перелік повинен вважатися таким, що включає всіх авторизованих суб’єктів, які здійснюють діяльність, характерну для перерахованих суб’єктів: суб’єкти, авторизовані державою-членом згідно з директивою, суб’єкти, які авторизовані або є об’єктом регулювання державою-членом без покликання на директиву, і суб’єкти, які авторизовані або є об’єктом регулювання третьою країною:
(a) Кредитні установи;
(b) Інвестиційні фірми;
(c) Інші фінансові установи, які авторизовані або є об’єктом регулювання;
(d) Страхові компанії;
(e) Схеми колективного інвестування та управлінські компанії таких схем;
(f) Пенсійні фонди та управлінські компанії таких фондів;
(g) Дилери товарів і товарних деривативів;
(h) Брокери, що здійснюють операції за власний рахунок;
(i) Інші інституційні інвестори;
(2) Великі суб’єкти господарювання, які відповідають двом із таких вимог щодо розміру на рівні компанії:
- загальний баланс: 20000000 євро
- чистий оборот: 40000000 євро
- власні кошти: 2000000 євро
(3) Національні та регіональні уряди, у тому числі публічні органи, які здійснюють управління публічним боргом на національному або регіональному рівні, центральні банки, міжнародні та наднаціональні установи, як-от Світовий банк, МВФ, ЄЦБ, ЄІБ та інші подібні міжнародні організації;
(4) Інші інституційні інвестори, основною діяльністю яких є інвестування у фінансові інструменти, у тому числі суб’єкти, створені для цілей сек’юритизації активів або інших операцій з фінансування.
Указані вище суб’єкти вважаються професійними клієнтами. Однак їм дозволяється вимагати надання статусу непрофесійного клієнта, і інвестиційні фірми можуть погодитися надавати їм вищий рівень захисту. Якщо клієнт інвестиційної фірми є зазначеним вище суб’єктом господарювання, інвестиційна фірма повинна йому повідомити перед будь-яким наданням послуг, що, згідно з інформацією, яка перебуває в розпорядженні інвестиційної фірми, такий клієнт вважається професійним клієнтом і вважатиметься таким, якщо інвестиційна фірма та клієнт не домовляться про інше. Інвестиційна фірма також повинна повідомити клієнту, що він може вимагати внесення змін до умов договору, щоб забезпечити вищий рівень захисту.
Клієнт, якого вважають професійним клієнтом, повинен сам вимагати надання вищого рівня захисту, якщо він вважає, що він не в змозі належним чином оцінити відповідні ризики або управляти ними.
Такий вищий рівень захисту надається, якщо клієнт, який вважається професійним клієнтом, укладає письмову угоду з інвестиційною фірмою про те, що він не вважатиметься професійним клієнтом для цілей застосовного режиму ведення бізнесу. У такій угоді має бути вказано, чи вона застосовується до однієї чи більше певних послуг чи операцій або до одного чи більше типів продукту або операції.
II. КЛІЄНТИ, ЯКІ МОЖУТЬ ВВАЖАТИСЯ ПРОФЕСІЙНИМИ КЛІЄНТАМИ ЗА ЗАПИТОМ
II.1. Ідентифікаційні критерії
Клієнтам, іншим, ніж ті, що зазначені в секції I, включно з органами публічного сектора, місцевими органами публічної влади, муніципалітетами та приватними індивідуальними інвесторами, також може бути дозволено відмовлятися від деяких засобів захисту, які передбачені правилами ведення бізнесу.
Відповідно, інвестиційним фірмам дозволено вважати будь-яких із таких клієнтів професійними клієнтами за умови дотримання вказаних нижче критеріїв і процедур. Однак такі клієнти не повинні вважатися такими, що володіють знанням ринку та досвідом, які порівнянні зі знаннями та досвідом суб’єктів, які належать до категорій, наведених у секції I.
Будь-яка така відмова від засобів захисту, передбачених стандартним режимом ведення бізнесу, вважається дійсною, тільки якщо належне оцінювання експертних знань, досвіду та умінь клієнта, проведене інвестиційною фірмою, дає обґрунтовані підстави вважати, що, з урахуванням характеру передбачених операцій або послуг, клієнт здатний ухвалювати інвестиційні рішення та розуміти пов’язані з ними ризики.
Тест на придатність, що застосовується до керівників і директорів суб’єктів, ліцензованих згідно з директивами у фінансовій сфері, може вважатися прикладом оцінювання експертних знань і умінь. У випадку малих суб’єктів, особа, яка підлягає такому оцінюванню, повинна бути особою, уповноваженою здійснювати операції від імені суб’єкта.
У ході такого оцінювання, як мінімум, повинні бути виконані два з таких критеріїв:
- клієнт здійснював операції у значних розмірах на відповідному ринку із середньою частотою 10 разів на квартал протягом попередніх чотирьох кварталів;
- розмір портфеля фінансових інструментів клієнта, визначений з урахуванням грошових депозитів і фінансових інструментів, перевищує 500000 євро,
- клієнт працює або працював у фінансовому секторі принаймні протягом одного року у професійній якості, що вимагає знання передбачених операцій або послуг.
Держави-члени можуть ухвалити конкретні критерії для оцінювання експертних знань і умінь муніципалітетів і місцевих органів публічної влади, які подали запит на присвоєння статусу професійного клієнта. Такі критерії можуть бути альтернативними або додатковими до критеріїв, наведених у п’ятому параграфі.
II.2. Процедура
Такі клієнти можуть відмовитися від переваги застосування детальних правил ведення бізнесу тільки в разі дотримання такої процедури:
- вони повинні подати письмову заяву до інвестиційної фірми про те, що вони бажають, щоб їх вважали професійним клієнтом у цілому або стосовно конкретної інвестиційної послуги чи операції або типу операції чи продукту,
- інвестиційна фірма повинна надати їм чітке письмове попередження про засоби захисту та права на компенсацію інвесторам, які вони можуть втратити,
- вони повинні підтвердити в письмові формі в окремому від контракту документі, що їм відомо про наслідки втрати таких засобів захисту.
Перш ніж ухвалити рішення про прийом будь-якої заяви про відмову, інвестиційні фірми зобов’язані вжити всіх можливих заходів, щоб забезпечити відповідність клієнта, який подав заяву на присвоєння статусу професійного клієнта, відповідним вимогам, зазначеним у секції II.1.
Однак, якщо клієнти вже були класифіковані як професійні клієнти згідно з параметрами та процедурами, подібними до вказаних вище параметрів і процедур, на їх відносини з інвестиційними фірмами не повинні впливати будь-які нові правила, ухвалені відповідно до цього додатка.
Фірми повинні впровадити в письмовому вигляді належні внутрішні політики та процедури класифікації клієнтів. Професійні клієнти несуть відповідальність за повідомлення інвестиційної фірми про будь-яку зміну, що може вплинути на їх поточну класифікацію. Однак, якщо інвестиційній фірмі стане відомо про невідповідність клієнта початковим умовам, що давали йому право вважатися професійним клієнтом, інвестиційна фірма повинна вжити належних заходів.
ДОДАТОК III
ЧАСТИНА A
Скасована Директива з переліком подальших змін до неї (зазначено у статті 94 )
Директива Європейського Парламенту і Ради 2004/39/ЄС (ОВ L 145, 30.04.2004, с. 1).
Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/31/ЄС (ОВ L 114, 27.04.2006, с. 60).
Директива Європейського Парламенту і Ради 2007/44/ЄС (ОВ L 247, 21.09.2007, с. 1).
Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/10/ЄС (ОВ L 76, 19.03.2008, с. 33).
Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/78/ЄС (ОВ L 331, 15.12.2010, с. 120).
ЧАСТИНА B
Перелік граничних строків транспозиції в національне право (зазначено у статті 94 )
Директива 2004/39/ЄС
Строк транспозиції
31 січня 2007 року
Строк імплементації
1 листопада 2007 року
Директива 2006/31/ЄС
Строк транспозиції
31 січня 2007 року
Строк імплементації
1 листопада 2007 року
Директива 2007/44/ЄС
Строк транспозиції
21 березня 2009 року
Директива 2010/78/ЄС
Строк транспозиції
31 грудня 2011 року
ДОДАТОК IV
Кореляційна таблиця, зазначена в статті 94
Директива 2004/39/ЄС
Директива 2014/65/ЄС
Регламент (ЄС) № 600/2014