Співпраця з органами третьої країни
1. Ця стаття застосовується до співпраці з третьою країною, якщо міжнародна угода з відповідною третьою країною, зазначена у статті 93(1), не набула чинності, а також до набуття чинності цієї угоди. Вона також застосовується після набуття чинності міжнародної угоди, передбаченої у статті 93(1), з відповідною третьою країною, якщо предмет цієї статті не регулюється такою угодою.
2. EBA може укладати необов’язкові рамкові угоди про співпрацю з такими відповідними органами третьої країни:
(a) у випадку, якщо дочірня компанія Союзу має осідок у двох або більше державах-членах - з відповідними органами третьої країни, в якій заснована материнська компанія або компанія, зазначена у пунктах (c) і (d) статті 1(1);
(b) у випадку, якщо установа третьої країни управляє філіями Союзу у двох або більше державах-членах - з відповідними органами третьої країни, в якій установа має осідок;
(c) у випадку, якщо материнська компанія або компанія, зазначена у пунктах (c) і (d) статті 1(1), має осідок у державі-члені, яка має дочірню установу або істотну філію у іншій державі-члені, також має одну або більше дочірніх установ у третій країні - з відповідними органами третіх країн, в яких ці дочірні компанії мають осідок;
(d) у випадку, якщо установа, яка має дочірню установу або істотну філію у іншій державі-члені, створила одну або більше філій принаймні у одній третій країні - з відповідними органами третіх країн, в яких розташовані ці філії.
Домовленості, зазначені у цьому параграфі, не містять положень про певні установи. Вони не накладають правові зобов’язання на держави-члени.
3. Рамкові угоди про співпрацю, зазначені у параграфі 2, встановлюють процеси і домовленості між органами, які беруть участь, для обміну необхідною інформацією і співпраці при виконанні деяких або усіх завдань і здійсненні деяких або усіх повноважень, вказаних нижче, щодо установ, зазначених у пунктах (a)-(d) параграфа 2, або груп, які включають такі установи:
(a) розроблення планів врегулювання відповідно до статей 10-13 і подібних вимог згідно з законодавством відповідних третіх країн;
(b) оцінювання можливості врегулювання таких установ і груп відповідно до статей 15-16 і подібних вимог згідно з законодавством відповідних третіх країн;
(c) застосування повноважень на подолання або усунення перешкод для можливості врегулювання відповідно до статей 17 і 18 і будь-яких подібних повноважень згідно з законодавством відповідних третіх країн;
(d) застосування заходів раннього втручання відповідно до статті 27 і будь-яких подібних повноважень згідно з законодавством відповідних третіх країн;
(e) застосування інструментів врегулювання і виконання повноважень щодо врегулювання та подібних повноважень, які можуть виконувати відповідні органи третіх країн.
4. Компетентні органи і органи з врегулювання у відповідних випадках укладають необов’язкові домовленості про співпрацю відповідно до рамкової угоди EBA з відповідними органами третьої країни, зазначеними у параграфі 2.
Ця стаття не перешкоджає державам-членам або їхнім компетентним органам укладати двосторонні або багатосторонні домовленості з третіми країнами відповідно до статті 33 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
5. Домовленості про співпрацю, укладені між органами з врегулювання держав-членів і третіми країнами відповідно до цієї статті, можуть містити положення про такі питання:
(a) обмін інформацією, необхідною для підготовки і підтримання планів врегулювання;
(b) консультування і співпрацю у розробці планів врегулювання, у тому числі принципів виконання повноважень відповідно до статей 94 і 96, а також подібних повноважень згідно з законодавством відповідних третіх країн;
(c) обмін інформацією, необхідною для застосування інструментів врегулювання і виконання повноважень щодо врегулювання та подібних повноважень згідно з законодавством відповідних третіх країн;
(d) завчасне попередження або консультування зі сторонами домовленості про співпрацю перед застосуванням будь-якої значної дії відповідно до цієї Директиви або законодавства відповідної третьої країни, що впливає на установу або групу, якої стосується домовленість;
(e) координування зв’язків з громадськістю у випадку спільних дій з врегулювання;
(f) процедури і домовленості для обміну інформацією і співпраці відповідно до пунктів (a)-(e), у тому числі, де це доречно, шляхом створення і функціонування груп з управління кризами.
6. Держави-члени повідомляють EBA про будь-які домовленості про співпрацю, які органи з врегулювання і компетентні органи уклали відповідно до цієї статті.