Врегулювання філій Союзу
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб органи з врегулювання мали необхідні повноваження для застосування дій щодо філії Союзу, яка не підлягає будь-якому провадженню щодо врегулювання в третій країні або яка підлягає процедурам врегулювання третьої країни за умови застосування однієї з обставин, зазначених у статті 95.
Держави-члени повинні забезпечити, щоб стаття 68 застосовувалась до виконання таких повноважень.
2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб повноваження, зазначені у параграфі 1, могли виконуватися органами з врегулювання, якщо орган з врегулювання вважає, що дія необхідна в інтересах суспільства і виконується принаймні одна з таких умов:
(a) філія Союзу не виконує або ймовірно не виконуватиме передбачених національним законодавством умов надання дозволу і провадження діяльності у державі-члені і малоймовірно, що будь-яка дія приватного сектора, наглядового органу або відповідної третьої країни могла б в розумний термін відновити виконання філією зазначених вище умов або запобігти її неспроможності.
(b) установа третьої країни, на думку органу з врегулювання, не може, або не хоче, або, ймовірно, не зможе виплатити свої зобов’язання кредиторам Союзу або зобов’язання, створені або зареєстровані філією, при настанні строку їх погашення, і орган з врегулювання переконаний, що провадження щодо врегулювання в третій країні або провадження щодо неплатоспроможності не були ініційовані або не будуть ініційовані щодо цієї установи третьої країни в розумний термін.
(c) відповідний орган третьої країни ініціював провадження щодо врегулювання в третій країні щодо установи третьої країни або повідомив орган з врегулювання про свій намір ініціювати таку процедуру.
3. Якщо орган з врегулювання застосовує незалежні дії щодо філії Союзу, він враховує цілі врегулювання і застосовує дію відповідно до таких вимог і принципів, якщо вони є релевантними:
(a) принципів, зазначених у статті 34;
(b) вимог щодо застосування інструментів врегулювання у главі III розділу IV.