Право відмови від визнання або примусового виконання провадження щодо врегулювання в третій країні
Орган з врегулювання після консультацій з іншими органами з врегулювання, якщо було створено Європейську колегію з врегулювання відповідно до статті 89, може відмовитись від визнання і виконання провадження щодо врегулювання в третій країні згідно зі статтею 94(2), якщо він вважає, що:
(a) провадження щодо врегулювання в третій країні мали б негативний вплив на фінансову стабільність держави-члена, у якій розташований орган з врегулювання, або ці процедури мали б негативний вплив на фінансову стабільність іншої держави-члена;
(b) для досягнення однієї або декількох цілей врегулювання необхідна незалежна дія з врегулювання згідно зі статтею 96 щодо філії Союзу;
(c) кредитори, у тому числі, зокрема, вкладники, які знаходяться або отримують виплати у державі-члені, не отримали б такого ж ставлення як кредитори і вкладники третіх країн, які мають подібні права відповідно до власних процедур врегулювання третьої країни;
(d) визнання або виконання провадження щодо врегулювання в третій країні мало б значні фіскальні наслідки для держави-члена; або
(e) наслідки такого визнання або виконання процедур врегулювання третьої країни суперечили б національному законодавству.