Угоди з третіми країнами
1. Відповідно до статті 218 ДФЄС, Комісія може подати Раді пропозиції щодо обговорення умов угод з однією або більше третіми країнами щодо засобів співпраці між органами з врегулювання і відповідними органами третіх країн, між іншим, для обміну інформацією у зв’язку з плануванням відновлення платоспроможності, врегулювання щодо установ, фінансових установ, материнських компаній і установ третіх країн, у таких випадках:
(a) якщо материнська компанія третьої країни має дочірні установи або філії, якщо такі філії вважаються значними філіями у двох або більше державах-членах;
(b) якщо материнська компанія, заснована у державі-члені, та яка має дочірню компанію або істотну філію принаймні у ще одній іншій державі-члені, має одну або більше дочірніх компаній у третій країні;
(c) якщо установа, заснована у державі-члені, та яка має материнську компанію, дочірню компанію або істотну філію принаймні у ще одній державі-члені, має одну або більше філій в одній або більше третіх країнах;
2. Угоди, зазначені у параграфі 1, спрямовані на забезпечення встановлення процесів і домовленостей щодо співпраці між органами з врегулювання і відповідними органами третіх країн при виконанні деяких або усіх завдань і здійсненні деяких або усіх повноважень, зазначених у статті 97.
3. Угоди, зазначені у параграфі 1, не містять положень про окремі установи, фінансові установи, материнські компанії або установи третіх країн.
4. Держави-члени можуть укладати двосторонні угоди з третьою країною щодо питань, зазначених у параграфах 1 і 2, до набуття чинності угоди, зазначеної у параграфі 1, з відповідною третьою країною, якщо такі двосторонні угоди не суперечать цьому розділу.