Врегулювання групи
1. Якщо орган з врегулювання на рівні групи вирішує, що материнська компанія Союзу, за яку він несе відповідальність, виконує умови, зазначені у статті 32 або 33, цей орган без зволікань надає інформацію, зазначену у пунктах (a) і (b) статті 91(1), органу консолідованого нагляду, якщо це не той самий орган, й іншим членам колегії з врегулювання відповідної групи.
Дії з врегулювання або заходи щодо неплатоспроможності для цілей пункту (b) статті 91(1) можуть включати імплементацію схеми врегулювання групи, складеної відповідно до статті 91(6), за таких обставин:
(a) дії з врегулювання або інші заходи на рівні материнської компанії, про які повідомлено відповідно до пункту (b) статті 91(1), можуть призвести до виконання умов, встановлених у статті 32 або 33, щодо суб’єкта групи в іншій державі-члені;
(b) дії з врегулювання або інші заходи лише на рівні материнської компанії не достатні для стабілізації ситуації або імовірно не призведуть до оптимального результату;
(c) одна або декілька дочірніх компаній виконують умови, зазначені у статті 32 або 33, відповідно до встановлення органу з врегулювання, відповідального за ці дочірні компанії; або
(d) дії з врегулювання чи інші заходи на рівні групи є корисними для дочірніх компаній групи за відповідного застосування схеми врегулювання групи.
2. Якщо дії, запропоновані органом з врегулювання на рівні групи відповідно до параграфа 1, не включають схему врегулювання групи, орган з врегулювання на рівні групи ухвалює рішення після консультацій з членами колегії з врегулювання.
Рішення органу з врегулювання на рівні групи враховує:
(a) плани врегулювання, зазначені у статті 13, і їх дотримання, якщо органи з врегулювання не оцінюють, враховуючи обставини справи, що цілі врегулювання буде досягнуто ефективніше шляхом застосування дій, не передбачених у планах врегулювання;
(b) фінансову стабільність у цих державах-членах.
3. Якщо дії, запропоновані органом з врегулювання на рівні групи відповідно до параграфа 1, включають схему врегулювання групи, схема врегулювання групи набуває форму спільного рішення органу з врегулювання на рівні групи і органів з врегулювання, відповідальних за дочірні компанії, на які поширюється схема врегулювання групи.
EBA може на вимогу органу з врегулювання допомагати органам з врегулювання у досягненні спільного рішення згідно зі статтею 31(c) Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
4. Якщо орган з врегулювання не погоджується зі схемою врегулювання групи, запропонованою органом з врегулювання на рівні групи, або відступає від неї чи вважає, що з причин фінансової стабільності, щодо установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), необхідно застосувати незалежні дії з врегулювання або вжити заходи, відмінні від запропонованих в схемі, він детально викладає причини незгоди або причини відступу від схеми врегулювання групи, повідомляє орган з врегулювання на рівні групи й інші органи з врегулювання, на які поширюється схема врегулювання групи, про причини й інформує їх про дії, які він застосує, або заходи, які він має намір вжити. Викладаючи причини незгоди, цей орган з врегулювання повинен враховувати плани врегулювання відповідно до статті 13, потенційний вплив на фінансову стабільність у відповідних державах-членах, а також потенційні наслідки дій і заходів для інших частин групи.
5. Органи з врегулювання, які не висловили незгоду щодо схеми врегулювання групи відповідно до параграфа 4, можуть досягти спільного рішення щодо схеми врегулювання групи стосовно суб’єктів групи, які знаходяться в їхній державі-члені.
6. Спільне рішення, зазначене в параграфі 3 або 5, і рішення, ухвалені компетентними органами за відсутності спільного рішення, зазначені в параграфі 4, вважаються остаточними і повинні застосовуватися органами з врегулювання у відповідних державах-членах.
7. Органи виконують всі дії відповідно до цієї статті без зволікань, беручи до уваги невідкладність ситуації.
У будь-якому випадку, коли схема врегулювання групи не виконується і органи з врегулювання застосовують дії з врегулювання щодо будь-якого суб’єкта групи, ці органи з врегулювання тісно співпрацюють у рамках колегії з врегулювання з метою досягнення скоординованої стратегії врегулювання для усіх суб’єктів групи, яких це стосується.
Органи з врегулювання, які застосовують дію з врегулювання щодо суб’єкта групи, регулярно надають повну інформацію членам колегії з врегулювання про ці дії і заходи, а також поточний прогрес у їх застосуванні.