Обмеження інших судових проваджень
1. Без обмеження пункту (b) статті 82(2), держави-члени повинні забезпечити щодо установи, яка підлягає врегулюванню, або установи чи суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), щодо яких було встановлено, що виконуються умови врегулювання, щоб звичайні провадження щодо неплатоспроможності не були розпочаті, окрім як за ініціативи органу з врегулювання, і щоб рішення, відповідно до якого установа або суб’єкт, зазначені у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), підлягають звичайним провадженням щодо неплатоспроможності, було ухвалено лише за згодою органу з врегулювання.
2. Для цілей параграфа 1 держави-члени повинні забезпечити, щоб:
(a) компетентні органи і органи з врегулювання були без зволікань повідомлені про будь-яку заяву про відкриття звичайного провадження щодо неплатоспроможності щодо установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), незалежно від того, чи установа або суб’єкт, зазначені у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), підлягають врегулюванню, або від того, чи рішення було оприлюднено відповідно до статті 83(4) і (5);
(b) заява не розглядалася, крім випадків, коли повідомлення відповідно до пункту (a) було зроблено і за однієї з таких обставин:
(i) орган з врегулювання повідомив органи, відповідальні за звичайні провадження щодо неплатоспроможності про те, що він не має наміру вживати будь-які дії з врегулювання щодо установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1);
(ii) завершився семиденний період з дати отримання повідомлення, зазначеного у пункті (a).
3. Без порушення будь-яких обмежень щодо виконання забезпечувальних інтересів, накладених відповідно до статті 70, держави-члени повинні забезпечити, щоб у разі необхідності для ефективного застосування інструментів врегулювання і повноважень щодо врегулювання органи з врегулювання могли подати заяву до суду про надання відстрочки на відповідний період часу відповідно до поставленої цілі щодо будь-якої судової дії або судового провадження, стороною яких є або стає установа, яка підлягає врегулюванню.