Вимоги до повідомлень
1. Держави-члени члени вимагають, щоб орган управління установи або будь-якого суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), повідомляв компетентний орган, якщо він вважає, що установа або суб’єкт, зазначені у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), є неспроможними або імовірно стануть неспроможними у розумінні статті 32(4).
2. Компетентні органи інформують відповідні органи з врегулювання про будь-які повідомлення, отримані відповідно до параграфа 1 цієї статті, і про будь-які заходи із запобігання кризі або будь-які дії відповідно до статті 104 Директиви 2013/36/ЄС, які повинні вжити установа або суб’єкт, зазначені у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1) цієї Директиви.
3. Якщо компетентний орган або орган з врегулювання встановлює, що умови, зазначені у пункті (a) і (b) статті 32(1), виконуються щодо установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), він без зволікань повідомляє про це встановлення такі органи, якщо це не той самий орган:
(a) орган з врегулювання цієї установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1);
(b) компетентний орган цієї установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1);
(c) компетентний орган філії цієї установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1);
(d) орган з врегулювання філії цієї установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1, (1)
(e) центральний банк;
(f) схему гарантування депозитів, з якою пов’язана кредитна установа, якщо це необхідно для виконання функцій схеми гарантування депозитів;
(g) орган, відповідальний за механізми фінансування врегулювання, якщо це необхідно для виконання функцій механізму фінансування врегулювання;
(h) якщо застосовно, орган з врегулювання на рівні групи;
(i) компетентне міністерство;
(j) орган консолідованого нагляду, якщо установа або суб’єкт, зазначені у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1) цієї Директиви, підлягають нагляду на консолідованій основі відповідно до глави 3 розділу VII Директиви 2013/36/ЄС; і
(k) ESRB і призначений державний макропруденційний орган.
4. Якщо передача інформації, зазначена у параграфах 3(f) і 3(g), не гарантує належний рівень конфіденційності, компетентний орган або орган з врегулювання встановлює альтернативні процедури комункації, які дозволяють досягнути тих же цілей, однак забезпечують належний рівень конфіденційності.