Захист угод про забезпечення
1. Держави-члени повинні забезпечити належний захист зобов’язань, забезпечених відповідно до угоди про забезпечення, щоб запобігти:
(a) передачі активів, які забезпечують зобов’язання, крім випадків, коли це зобов’язання і вигоди забезпечення також передаються;
(b) передачі забезпечених зобов’язань, крім випадків, коли вигоди забезпечення також передаються;
(c) передачі вигод забезпечення, крім випадків, коли забезпечене зобов’язання також передається; або
(d) зміні або припиненню договору про забезпечення шляхом використання додаткових повноважень, якщо внаслідок цієї зміни або припинення зобов’язання перестає бути забезпеченим.
2. Незважаючи на параграф 1, якщо це необхідно для забезпечення доступності гарантованих депозитів, орган з врегулювання може:
(a) передавати гарантовані депозити, які є частиною будь-якої з угод, зазначених у параграфі 1, без передачі інших активів, прав або зобов’язань, які є частиною тієї ж угоди; та
(b) передавати, змінювати або припиняти ці активи, права або зобов’язання без передачі гарантованих депозитів.