Гарантії захисту для контрагентів у випадку часткової передачі
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб засоби захисту відповідно до параграфа 2 застосовувалися за таких обставин:
(a) орган з врегулювання передає певну частину, але не усі активи, права або зобов’язання установи, яка підлягає врегулюванню, іншому суб’єкту або, при застосуванні інструменту врегулювання, від перехідної установи або суб’єкта управління активами іншій особі;
(b) орган з врегулювання виконує повноваження, зазначені у пункті (f) статті 64(1).
2. Держави-члени забезпечують відповідний захист таких угод і контрагентів за цими угодами:
(a) угодами про забезпечення, за умовами яких, у вигляді забезпечення особі належить фактичний або умовний відсоток в активах або правах, які підлягають передачі, незалежно від того, чи цей відсоток забезпечений спеціальними активами або правами, чи заставою зі змінним складом або подібними угодами;
(b) угодами про фінансове забезпечення у формі передачі права власності, за якими забезпечення гарантії або покриття виконання визначених зобов’язань надається шляхом передачі суб’єктом, який надає забезпечення, повної власності на активи суб’єкту, який отримує забезпечення, на умовах, які визначають що суб’єкт, який отримує забезпечення, передає активи, якщо виконуються такі визначені зобов’язання;
(c) угодами про зарахування зустрічних вимог, за якими щодо двох або більше вимог чи зобов’язань, які існують між установою, яка підлягає врегулюванню, та контрагентом, можна провести взаємозалік;
(d) угодами про неттінг;
(e) облігаціями з покриттям;
(f) угодами про структуроване фінансування, у тому числі сек’юритизацію та інструменти, які застосовуються для хеджування, що є невід’ємною частиною пулу забезпечення фінансового покриття, та які відповідно до національного законодавства, подібно до облігацій з покриттям, охоплюють надання та утримування забезпечення стороною угоди або довірителем, агентом чи призначеною особою.
Форма захисту, яка є доцільною для категорій угод, зазначених у пунктах (a)-(f) цього параграфа, додатково зазначена у статтях 77-80, і є предметом обмежень відповідно до статей 68-71.
3. Вимогу відповідно до параграфа 2 застосовують незалежно від кількості сторін, які беруть участь в угодах і незалежно від того, чи угоди:
(a) створені у вигляді договору, трастів або інших засобів, або виникають автоматично відповідно до законодавства;
(b) виникають відповідно до законодавства іншої держави-члена або третьої країни або регулюються повністю або частково таким законодавством.
4. Комісія ухвалює делеговані акти відповідно до статті 115, що додатково визначають категорії угод, які підпадають під дію пунктів (a)-(f) параграфа 2 цієї статті.