Здійснення повноважень щодо врегулювання
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб для вчинення дії з врегулювання органи з врегулювання могли здійснювати контроль над установою, яка підлягає врегулюванню, щоб:
(a) управляти та здійснювати діяльність і надавати послуги установи, яка підлягає врегулюванню, з усіма повноваженнями акціонерів і органу управління; та
(b) управляти і розпоряджатися активами та майном установи, яка підлягає врегулюванню.
Контроль відповідно до першого підпараграфа може здійснюватися безпосередньо органом з врегулювання або опосередковано особою чи особами, призначеними органом з врегулювання. Держави-члени повинні забезпечити, щоб право голосу, яке надається акціями або іншими інструментами власності установи, яка підлягає врегулюванню, не можна було використовувати протягом періоду врегулювання.
2. Відповідно до статті 85(1), держави-члени повинні забезпечити, щоб органи з врегулювання могли застосовувати дії з врегулювання шляхом надання розпорядження щодо виконання відповідно до національних повноважень і процедур щодо управління, без здійснення контролю над установою, яка підлягає врегулюванню.
3. Органи з врегулювання вирішують у кожному конкретному випадку, чи доцільно здійснювати дію з врегулювання шляхом використання засобів, зазначених у параграфі 1 або у параграфі 2, беручи до уваги цілі врегулювання і загальні принципи, що регулюють врегулювання, конкретні обставини установи, яка підлягає врегулюванню, і потребу сприяння ефективному врегулюванню транскордонних груп.
4. Органи з врегулювання не вважаються тіньовими директорами або директорами де-факто відповідно до національного законодавства.