Договірне визнання повноваження на відстрочення у випадку врегулювання
1. Держави-члени вимагають, щоб установи і суб’єкти, зазначені у пунктах (b), (c) і (d) статті 1(1), включали у будь-який фінансовий договір, який вони укладають або який регулюється законодавством третьої країни, умови, за якими сторони визнають, що до фінансового договору може застосовуватися виконання повноваження органу з врегулювання призупиняти або обмежувати права і обов’язки відповідно до статей 33a, 69, 70, і 71, а також визнають, що вони зв’язані вимогами статті 68.
2. Держави-члени можуть також вимагати, щоб материнські компанії Союзу забезпечували, щоб їхні дочірні компанії у третіх країнах включали до фінансових договорів, зазначених у параграфі 1, умови щодо виключення того, що виконання повноваження органу з врегулювання призупиняти або обмежувати права і обов’язки материнської компанії Союзу відповідно до параграфа 1, становить вагому підставу для дострокового припинення, призупинення, зміни, неттінгу, виконання права на зарахування або примусового виконання прав забезпечення до таких договорів.
Вимога у першому підпараграфі може застосовуватися щодо дочірніх компаній у третіх країнах, які є:
(a) кредитними установами;
(b) інвестиційними фірмами (або які були б інвестиційними фірмами, якщо вони мали б головний офіс у відповідній державі-члені); або
(c) фінансовими установами.
3. Параграф 1 застосовується до будь-якого фінансового договору, який:
(a) створює нове зобов’язання або суттєво зменшує існуюче зобов’язання після набуття чинності положеннями, ухваленими на національному рівні для транспозиції цієї статті;
(b) передбачає виконання одного або декількох прав на припинення або прав на примусове виконання прав забезпечення, до яких би застосовувалася стаття 33a, 68, 69, 70 або 71, якщо б фінансовий договір регулювався законодавством держав-членів.
4. Якщо установа або суб’єкт не включає договірну умову, що вимагається відповідно до параграфа 1 цієї статті, це не перешкоджає органу з врегулювання застосувати повноваження, зазначені у статтях 33a, 68, 69, 70 або 71 стосовно такого фінансового договору.
5. EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для подальшого встановлення змісту умови, що вимагається у параграфі 1, беручи до уваги різні моделі діяльності установ та суб’єктів.
EBA повинна надати Комісії такі проекти регуляторних технічних стандартів до 28 червня 2020 року.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регуляторні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.