Повноваження стосовно активів, прав, зобов’язань, акцій та інших інструментів власності, розташованих у третіх країнах
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадках, коли дія з врегулювання включає здійснення дій щодо активів, розташованих у третій країні, або акцій, інших інструментів власності, прав або зобов’язань, що регулюються законодавством третьої країни, органи з врегулювання могли вимагати, щоб:
(a) адміністратор, довірчий керуючий або інша особа, яка здійснює контроль над установою, яка підлягає врегулюванню, і отримувач вживали усіх необхідних заходів для забезпечення набуття чинності передачі, списання, конверсії або дії;
(b) адміністратор, довірчий керуючий або інша особа, яка здійснює контроль над установою, яка підлягає врегулюванню, володіли акціями, іншими інструментами власності, активами або правами чи погашали зобов’язання від імені отримувача до набуття чинності передачі, списання, конверсії або дії;
(c) обґрунтовані витрати отримувача, понесені належним чином під час виконання будь-якої дії, необхідної відповідно до вимог пунктів (a) і (b) цього параграфа, були покриті у будь-який із способів, зазначених у статті 37(7).
2. Якщо орган з врегулювання оцінює, що незважаючи на те, що адміністратор, довірчий керуючий або інша особа вжили усіх необхідних заходів відповідно до параграфа 1(a), існує дуже низька імовірність дієвості передачі, конверсії або дії щодо активів, розташованих у третій країні, або певних акцій, інших інструментів власності, прав або зобов’язань відповідно до законодавства третьої країни, органи з врегулювання не продовжують передачу, списання, конверсію або дію. Якщо видано розпорядження щодо передачі, списання, конверсії або дії, це розпорядження є нікчемним стосовно відповідних активів, акцій, інструментів власності, прав або зобов’язань.