Загальні повноваження
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб органи з врегулювання мали усі необхідні повноваження для застосування інструментів врегулювання до установ і суб’єктів, зазначених у пунктах (b), (c) і (d) статті 1(1), які виконують застосовні умови врегулювання. Зокрема, органи з врегулювання повинні мати такі повноваження щодо врегулювання, які можна здійснювати окремо або у будь-якому поєднанні:
(a) повноваження вимагати від будь-якої особи надати будь-яку інформацію, яку вимагає орган з врегулювання для ухвалення рішення щодо дій з врегулювання і розроблення цих дій, включно з оновленням і доповненням інформації, наданої у планах врегулювання, і включно з вимогою надати інформацію під час перевірок на місцях;
(b) повноваження встановлювати контроль над установою, яка підлягає врегулюванню, і повноваження, надані акціонерам, іншим власникам і органу управління установи, яка підлягає врегулюванню;
(c) повноваження передавати акції або інші інструменти власності, емітовані установою, яка підлягає врегулюванню;
(d) повноваження передавати іншому суб’єкту, за згодою цього суб’єкта, права, активи або зобов’язання установи, яка підлягає врегулюванню;
(e) повноваження зменшувати, в тому числі зменшувати до нуля, основну суму або непогашену суму зобов’язань, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл установи, яка підлягає врегулюванню;
(f) повноваження конвертувати зобов’язання, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл, установи, яка підлягає врегулюванню, у звичайні акції або інші інструменти власності цієї установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), відповідної материнської установи або перехідної установи, якій передано активи, права або зобов’язання установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1);
(g) повноваження скасовувати боргові інструменти, емітовані установою, яка підлягає врегулюванню, за винятком забезпечених зобов’язань, до яких застосовується стаття 44(2);
(h) повноваження зменшувати, в тому числі зменшувати до нуля, номінальну вартість акцій або інших інструментів власності установи, яка підлягає врегулюванню, і анулювати такі акції або інші інструменти власності;
(i) повноваження вимагати від установи, яка підлягає врегулюванню, або відповідної материнської установи емітувати нові акції або інші інструменти власності або інші інструменти капіталу, в тому числі привілейовані акції й умовно конвертовані інструменти;
(j) повноваження змінювати строки погашення боргових інструментів або інших зобов’язань, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл, емітованих установою, яка підлягає врегулюванню, або змінювати суми відсотків, що підлягають виплаті за такі інструменти та інші зобов’язання, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл, або дати виплати відсотків включно з тимчасовим припиненням платежу, за винятком забезпечених зобов’язань, на які поширюється дія статті 44(2);
(k) повноваження закривати та припиняти фінансові договори або контракти на деривативи для цілей статті 49;
(l) повноваження відсторонювати або змінювати орган управління і вище керівництво установи, яка підлягає врегулюванню;
(m) повноваження вимагати від компетентного органу своєчасно оцінити покупця кваліфікованої частки участі у порядку відступу від строків, встановлених у статті 22 Директиви 2013/36/ЄС і статті 12 Директиви 2014/65/ЄС.
2. Держави-члени вживають усіх необхідних заходів, щоб забезпечити, щоб при застосуванні інструментів врегулювання і виконанні повноважень щодо врегулювання, органи з врегулювання не були предметом будь-якої з таких вимог, яка б в іншому випадку застосовувалася б відповідно до національного законодавства, контракту або на інших підставах:
(a) відповідно до статті 3(6) і статті 85(1), вимоги отримати схвалення або згоду будь-якої особи: публічної або приватної, у тому числі акціонерів або кредиторів установи, яка підлягає врегулюванню;
(b) перед виконанням повноважень, процедурні вимоги повідомляти особу, у тому числі вимога публікувати повідомлення або проспект цінних паперів, подавати або реєструвати будь-який документ у будь-якому іншому органі.
Зокрема, держави-члени повинні забезпечити, щоб органи з врегулювання могли здійснювати повноваження відповідно до цієї статті незалежно від будь-яких обмежень або вимог щодо згоди на передачу відповідних фінансових інструментів, прав, активів або зобов’язань, які можуть застосовуватись у інших випадках.
Пункт (b) першого підпараграфа не обмежує вимоги, встановлені у статтях 81 і 83, і будь-які вимоги щодо повідомлень відповідно до рамок державної допомоги Союзу.
3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб у випадку, якщо повноваження, зазначені у параграфі 1 цієї статті, не застосовні до суб’єкта в рамках статті 1(1) цієї директиви на підставі його особливої правової форми, органи з врегулювання мали максимально схожі повноваження, у тому числі схожі з точки зору їх наслідків.
4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб при виконанні повноважень органами з врегулювання відповідно до параграфа 3, гарантії, передбачені цією директивою, або гарантії, що мають такі ж наслідки, застосовувалися до осіб, яких це стосується, у тому числі, до акціонерів, кредиторів і контрагентів.