Застосування на консолідованій основі: процедура встановлення
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб перед здійсненням встановлення відповідно до пункту (b), (c), (d) або (e) статті 59(3) щодо дочірньої компанії, що емітує відповідні інструменти капіталу або прийнятні зобов’язання, як зазначено у статті 59(1a), для цілей виконання вимоги зазначеної у статті 45f на індивідуальній основі, або відповідні інструменти капіталу, визнані для цілей виконання вимог до власних коштів на індивідуальній або консолідованій основі, належні органи дотримувались таких вимог:
(a) при розгляді питання про те, чи здійснювати встановлення, зазначене у пункті (b), (c), (d) або (e) статті 59(3), після консультацій органу з врегулювання відповідного суб’єкта врегулювання, він повідомляє, протягом 24 годин після консультації, такий орган з врегулювання
(i) орган консолідованого нагляду, і, якщо це різні органи, належний орган держави-члена, в якій розташований орган консолідованого нагляду;
(ii) органи з врегулювання інших суб’єктів у межах тієї ж групи врегулювання, які прямо або опосередковано придбали зобов’язання, зазначені у статті 45f(2), у суб’єкта, до якого застосовується стаття 45f(1);
(b) при розгляді питання про те, чи здійснювати встановлення відповідно до пункту (c) статті 59(3), без зволікань повідомляє компетентний орган, відповідальний за кожну установу або суб’єкт, зазначені у пункті (b), (c), або (d) статті 1(1), які емітували відповідні інструменти капіталу, стосовно яких повинні здійснюватися повноваження на списання або конверсію, у разі здійснення такого встановлення, і, якщо це різні органи, відповідні органи держави-члена, в якій розташовані компетентні органи і орган консолідованого нагляду.
2. Здійснюючи встановлення відповідно до пункту (c), (d) або (e) статті 59(3), якщо установа або група провадить транскордонну діяльність, належні органи повинні враховувати потенційний вплив врегулювання в усіх державах-членах, в яких установа або група провадить діяльність.
3. Належний орган супроводжує повідомлення відповідно до параграфа 1 поясненням причин, чому він розглядає питання здійснення такого встановлення.
4. Якщо повідомлення було зроблено згідно з параграфом 1, належний орган після консультацій з повідомленими органами відповідно до пунктів (a)(i) або (b) такого параграфа оцінює такі питання:
(a) наявність альтернативного заходу здійснення повноваження на списання або конверсію відповідно до статті 59(3);
(b) якщо такий альтернативний захід наявний, можливість його застосування на практиці;
(c) якщо такий альтернативний захід можна застосувати на практиці, чи існує реальна перспектива того, що він призведе до подолання, в межах відповідних часових рамок, обставин, які, в іншому разі вимагали б здійснити встановлення відповідно до статті 59(3).
5. Для цілей параграфа 4 цієї статті альтернативні заходи означають заходи раннього втручання згідно зі статтею 27 цієї директиви, заходи, зазначені у статті 104(1) Директиви 2013/36/ЄС, або передачу коштів чи капіталу материнської компанії.
6. Якщо, згідно параграфа 4, належний орган, після консультацій з повідомленими органами, оцінює наявність одного або декількох заходів, які можна застосувати на практиці і які призвели б до досягнення результату відповідно до пункту (c) цього параграфа, цей орган забезпечує застосування цих заходів.
7. Якщо у випадку, зазначеному у пункті (a) параграфа 1, і відповідно до параграфа 4 цієї статті відповідний орган після консультацій з повідомленими органами оцінює відсутність альтернативних заходів, які призвели б до досягнення результату відповідно до пункту (c) параграфа 4, відповідний орган вирішує, чи встановлення, зазначене у статті 59(3), є доцільним.
8. Якщо відповідний орган вирішує здійснити встановлення згідно з пунктом (c) статті 59(3), він повинен негайно повідомити належні органи держав-членів, у яких розташовані дочірні компанії, яких стосується це рішення, а встановлення набуває форму спільного рішення, визначеного у статті 92(3) і (4). У разі відсутності спільного рішення встановлення відповідно до статті 59(3) не здійснюють.
9. Органи з врегулювання держав-членів, у яких розташовані дочірні компанії, яких це стосується, повинні негайно імплементувати рішення про списання або конверсію інструментів капіталу, ухвалене відповідно до цієї статті, беручи до уваги невідкладність обставин.