Інструмент тимчасової публічної власності
1. Держави-члени можуть взяти установу або суб’єкт, зазначені у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), у тимчасову публічну власність.
2. З цією метою держава-член може видавати один або більше наказів про передачу акцій, у яких одержувачем є:
(a) особа, призначена державою-членом; або
(b) компанія, яка повністю знаходиться у власності держави-члена.
3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб установами або суб’єктами, зазначеними у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), які підлягають інструменту тимчасової публічної власності, відповідно до цієї статті, управляли на комерційній і професійній основі і щоб вони були передані в приватний сектор, як тільки це дозволять комерційні і фінансові обставини.