Державні інструменти фінансової стабілізації
1. Держави-члени можуть передбачати надзвичайну публічну фінансову підтримку через додаткові інструменти фінансової стабілізації відповідно до параграфа 3 цієї статті, статті 37(10) і рамок державної допомоги Союзу з метою участі у врегулюванні установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), в тому числі шляхом безпосереднього втручання з метою уникнення їх ліквідації для досягнення цілей врегулювання, зазначених у статті 31(2), щодо держави-члена або Союзу в цілому. Ця діяльність проваджується під керівництвом компетентного міністерства або уряду у тісній співпраці з органом з врегулювання.
2. Для того, щоб встановити державні інструменти фінансової стабілізації, держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні компетентні міністерства або уряди мали відповідні повноваження щодо врегулювання, визначені у статтях 63-72, а також забезпечити застосування статей 66, 68, 83 і 117.
3. Державні інструменти фінансової стабілізації використовують у крайньому разі після оцінювання і використання інших інструментів врегулювання, наскільки це максимально можливо, для збереження фінансової стабільності, як встановлено компетентним міністерством або урядом після консультацій з органом з врегулювання.
4. Застосовуючи державні інструменти фінансової стабілізації, держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні компетентні міністерства або уряди і орган з врегулювання застосовували інструменти тільки якщо виконуються усі умови, встановлені у статті 32(1), а також одна з таких умов:
(a) компетентне міністерство або уряд і орган з врегулювання після консультацій з центральним банком і компетентним органом встановлюють, що застосування інструментів врегулювання не було б достатнім для уникнення значних негативних наслідків для фінансової системи;
(b) компетентне міністерство або уряд і орган з врегулювання встановлюють, що застосування інструментів врегулювання не було б достатнім для захисту публічних інтересів, якщо установа попередньо отримала надзвичайну підтримку ліквідності від центрального банку;
(c) стосовно інструменту тимчасової публічної власності компетентне міністерство або уряд, після консультацій з компетентним міністерством та органом з врегулювання встановлюють, що застосування інструментів врегулювання не було б достатнім для захисту публічних інтересів, якщо установі було попередньо надано публічну підтримку капіталу через інструмент підтримки капіталу.
5. До інструментів фінансової стабілізації належать:
(a) публічний інструмент підтримки капіталу відповідно до статті 57;
(b) інструмент тимчасової публічної власності відповідно до статті 58.