Усунення процедурних перешкод для внутрішнього визволу
1. Без обмеження пункту (i) статті 63(1), держави-члени, якщо застосовно, вимагають, щоб установи і суб’єкти, зазначені у пунктах (b), (c) і (d) статті 1(1), підтримували увесь час достатню кількість дозволеного до випуску акціонерного капіталу або інших інструментів основного капіталу першого рівня так, щоб у випадку, якщо орган з врегулювання здійснює повноваження, зазначені у пунктах (e) і (f) статті 63(1), щодо установи або суб’єкта, зазначених у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), або їхніх дочірніх компаній, установа або суб’єкт, зазначені у пункті (b), (c) або (d) статті 1(1), мали можливість емісії достатньої кількості нових акцій або інших інструментів власності, щоб забезпечити ефективну конверсію зобов’язань у акції або інші інструменти власності.
2. Органи з врегулювання оцінюють, чи доцільно запроваджувати вимогу, встановлену у параграфі 1, до певної установи або суб’єкта, зазначених у пунктах (b), (c) або (d) статті 1(1), в контексті розробки і підтримання плану врегулювання для цієї установи або групи, беручи до уваги, зокрема, дії з врегулювання, передбачені цим планом. Якщо план врегулювання передбачає можливе застосування інструменту внутрішнього визволу, органи перевіряють, чи дозволений до випуску акціонерний капітал або інші інструменти основного капіталу першого рівня достатні для покриття сукупного розміру сум, зазначених у пунктах (b) і (c) статті 47(3).
3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб не було процедурних перешкод у конверсії зобов’язань у акції або інші інструменти власності, що існують на підставі їхніх установчих документів або статутів, включно з переважними правами на придбання акцій для акціонерів або вимог щодо згоди акціонерів на збільшення капіталу.
4. Ця стаття не обмежує зміни до директив 82/891/ЄЕС, 2004/25/ЄС, 2005/56/ЄС, 2007/36/ЄС, 2011/35/ЄС і Директиви 2012/30/ЄС, викладених у розділі X цієї Директиви.