Послідовність списання і конверсії
1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб при застосуванні інструменту внутрішнього визволу органи з врегулювання здійснювали повноваження на списання та конверсію, з виключеннями, передбаченими статтею 44(2) і (3), з дотриманням таких вимог:
(a) елементи основного капіталу першого рівня зменшуються відповідно до пункту (a) статті 60(1);
(b) якщо і тільки якщо загальне зменшення відповідно до пункту (a) є меншим, ніж сукупний розмір сум, зазначених у пунктах (b) і (c) статті 47(3), органи зменшують основну суму інструментів додаткового капіталу першого рівня до необхідного розміру та в межах своїх можливостей;
(c) якщо і тільки якщо загальне зменшення відповідно до пунктів (a) і (b) є меншим, ніж сукупний розмір сум, зазначених у пунктах (b) і (c) статті 47(3), органи зменшують основну суму інструментів другого рівня до необхідного розміру і в межах своїх можливостей;
(d) якщо і тільки якщо загальне зменшення акцій або інших інструментів власності і відповідних інструментів капіталу відповідно до пунктів (a), (b) і (c) є меншим, ніж сукупний розмір сум, зазначених у пунктах (b) і (c) статті 47(3), органи зменшують до необхідного розміру основну суму субординованого боргу, що не належить до додаткового капіталу першого або другого рівнів відповідно до ієрархії вимог у звичайних провадженнях щодо неплатоспроможності, разом зі списанням відповідно до пунктів (a), (b) і (c), для досягнення сукупного розміру сум, зазначених у пунктах (b) і (c) статті 47(3);
(e) якщо і тільки якщо загальне зменшення акцій або інших інструментів власності і відповідних інструментів капіталу та зобов’язань, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл, відповідно до пунктів (a)-(d) цього параграфа є меншим, ніж сукупний розмір сум, зазначених у пунктах (b) і (d) статті 47(3), органи зменшують, наскільки це необхідно, основну суму або непогашену суму боргу щодо решти зобов’язань, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл, включаючи боргові інструменти, зазначені у статті 108(3), відповідно до ієрархії вимог у звичайних провадженнях щодо неплатоспроможності, у тому числі встановлення черговості депозитів, передбаченої у статті 108, відповідно до статті 44, разом зі списанням відповідно до пунктів (a)-(d) цього параграфа для досягнення сукупного розміру сум, зазначених у пунктах (b) і (c) статті 47(3).
2. Застосовуючи повноваження щодо списання або конверсії, органи з врегулювання повинні розподілити збитки у формі сукупного розміру сум, зазначених у пунктах (b) і (c) статті 47(3), в однаковій мірі між акціями або іншими інструментами власності та зобов’язаннями, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл однакового рівня шляхом зменшення основної суми або непогашеної суми боргу щодо цих акцій або інших інструментів власності і зобов’язань, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл у тій же мірі, пропорційно до їх вартості, окрім випадків, у яких різні розподіли збитків між зобов’язаннями однакового рівня дозволені за обставин, зазначених у статті 44(3).
Цей параграф не перешкоджає тому, щоб зобов’язання, виключені з внутрішнього визволу відповідно до статті 44(2) і (3), отримували більш сприятливе ставлення, ніж зобов’язання, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл того ж рівня у звичайних провадженнях щодо неплатоспроможності.
3. Перед застосуванням списання або конверсії відповідно до пункту (e) параграфа 1 органи з врегулювання конвертують або зменшують основну суму на інструменти відповідно до пунктів (b), (c) і (d) параграфа 1, якщо ці інструменти містять такі умови і ще не були конвертовані:
(a) умови, що передбачають зменшення основної суми інструменту у випадку настання події, що стосується фінансової ситуації, платоспроможності або рівнів власних коштів установи або суб’єкта, зазначених у пунктах (b), (c) або (d) статті 1(1);
(b) умови, що передбачають конверсію інструментів у акції або інші інструменти власності після настання такої події.
4. Якщо основна сума інструменту була зменшена, але не до нуля, відповідно до умов такого виду, згідно з пунктом (a) параграфа 3, перед застосуванням внутрішнього визволу відповідно до параграфа 1, органи з врегулювання застосовують повноваження на списання та конверсію до залишкової суми цієї основної суми відповідно до параграфа 1.
5. Під час ухвалення рішення щодо списання або конверсії зобов’язань у власний капітал органи з врегулювання не конвертують один клас зобов’язань, у той час як клас зобов’язань, нижчий по відношення до цього класу, залишається, по суті, неконвертованим у власний капітал або не списаним, крім випадків, коли інше дозволено за умовами статті 44(2) і (3).
6. Для цілей цієї статті EBA повинне до 3 січня 2016 року видати настанови відповідно до статті 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 щодо тлумачення взаємозв’язку між положеннями цієї Директиви та положеннями Регламенту (ЄС) № 575/2013 і Директиви 2013/36/ЄС.
7. Держави-члени повинні забезпечити, щоб для суб’єктів, зазначених у пунктах (a)-(d) першого підпараграфа статті 1(1), усі вимоги, що виникають на підставі статей власних коштів, мали у національному законодавстві, яке регулює звичайне провадження щодо неплатоспроможності, нижчу черговість пріоритету ніж будь-яка вимога, яка не виникає на підставі такої статті власних коштів.
Для цілей першого підпараграфа, у тій мірі, в якій інструмент лише частково визнається статтею власних коштів, увесь інструмент розглядається як вимога, що виникає на підставі такої статті власних коштів та має нижчий пріоритет, ніж будь-яка вимога, яка не виникає на підставі статті власних коштів.