Оцінювання суми внутрішнього визволу
1. Держави-члени забезпечують, щоб при застосуванні інструменту внутрішнього визволу органи з врегулювання оцінювали на підставі вартості, згідно зі статтею 36, сукупність:
(a) у відповідних випадках, суму, на яку зобов’язання, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл повинні бути списані, з метою забезпечення того, щоб вартість чистих активів установи, яка підлягає врегулюванню, дорівнювала нулю; і
(b) у відповідних випадках, суму, на яку зобов’язання, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл повинні бути конвертовані в акції або інші типи інструментів капіталу, щоб відновити співвідношення основного капіталу першого рівня:
(i) установи, яка підлягає врегулюванню; або
(ii) перехідної установи.
2. Оцінювання, зазначене у параграфі 1 цієї статті, встановлює суму, на яку зобов’язання, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл повинні бути списані або конвертовані, щоб відновити співвідношення основного капіталу першого рівня установи, яка підлягає врегулюванню, або, у застосовних випадках, встановлює співвідношення перехідної установи, враховуючи будь-який внесок капіталу механізму фінансового врегулювання відповідно до пункту (d) статті 101(1) цієї Директиви, і з метою підтримання достатньої ринкової довіри до установи, яка підлягає врегулюванню, або перехідної установи й дозволяє, щонайменше один рік, надалі виконувати умови щодо надання дозволу й продовжувати діяльність, для якої вона має дозвіл відповідно до Директиви 2013/36/ЄС або Директиви 2014/65/ЄС.
Якщо органи з врегулювання мають намір використати інструмент розподілу активів згідно зі статтею 42, сума, на яку зобов’язання, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл повинні бути зменшені, враховує пруденційну оцінку потреб у капіталі суб’єкта управління активами.
3. Якщо капітал було списано відповідно до статей 59-62 і внутрішній визвіл був застосований відповідно до статті 43(2), а рівень списання, що ґрунтується на попередніх оцінках згідно зі статтею 36, перевищує вимоги, що відповідають остаточній оцінці згідно статті 36(10), можна застосовувати у необхідній мірі механізм підвищення вартості активів для задоволення вимог кредиторів, а потім акціонерів.
4. Органи з врегулювання встановлюють та підтримують домовленості, щоб забезпечити, що оцінювання та оцінка ґрунтуються на максимально актуальній і детальній інформації про активи і зобов’язання установи, яка підлягає врегулюванню.