Продаж субординованих прийнятних зобов’язань роздрібним клієнтам
1. Держави-члени забезпечують, щоб продавець прийнятних зобов’язань, які виконують усі умови, зазначені у статті 72а Регламенту (ЄС) № 575/2013, окрім пункту (b) статті 72а(1) та параграфів 3-5 статті 72b такого Регламенту, продавав такі зобов’язання роздрібному клієнту, як визначено у пункті 11 статті 4(1) Директиви 2014/65/ЄС, лише якщо виконані такі умови:
(a) продавець здійснив перевірку придатності відповідно до статті 25(2) Директиви 2014/65/ЄС;
(b) продавець переконався, на підставі перевірки, зазначеної у пункті (a), що такі прийнятні зобов’язання є придатними для такого роздрібного клієнта;
(c) продавець документує придатність відповідно до статті 25(6) Директиви 2014/65/ЄС.
Незважаючи на перший підпараграф, держави-члени можуть передбачити, що умови, встановлені у пунктах (a)-(c) такого підпараграфа, застосовуються до продавців інших інструментів, кваліфікованих як власні кошти або зобов’язання, до яких може застосовуватися внутрішній визвіл.
2. Якщо виконані умови, визначені в параграфі 1, а портфель фінансових інструментів такого роздрібного клієнта у будь-який момент під час придбання не перевищує 500000 євро, продавець повинен забезпечити, на підставі інформації, наданої роздрібним клієнтом відповідно до параграфа 3, щоб на момент придбання були виконані обидві такі умови:
(a) роздрібний клієнт не інвестує агреговану суму, що перевищує 10 % портфелю фінансових інструментів такого клієнта, у зобов’язання, зазначені у параграфі 1;
(b) первинна сума інвестиції, інвестованої в один або більше інструментів зобов’язань, зазначених у параграфі 1, становить щонайменше 10000 євро.
3. Роздрібний клієнт надає продавцю точну інформацію щодо портфелю фінансових інструментів роздрібного клієнта, включаючи будь-які інвестиції у зобов’язання, зазначені у параграфі 1.
4. Для цілей параграфів 2 і 3, портфель фінансових інструментів роздрібного клієнта включає готівкові депозити та фінансові інструменти, але не включає будь-які фінансові інструменти, надані у якості забезпечення.
5. Без обмеження статті 25 Директиви 2014/65/ЄС, як відступ від вимог, визначених у параграфах 1-4 цієї статті, держави-члени можуть встановити мінімальну суму номіналу в розмірі щонайменше 50000 євро для зобов’язань, зазначених у параграфі 1, враховуючи ринкові умови та практику такої держави-члена, а також існуючі заходи захисту споживача у юрисдикції такої держави-члена.
6. Якщо вартість усіх активів суб’єктів, зазначених у статті 1(1), що мають осідок в державі-члені, та до яких застосовуються вимоги, зазначені у статті 45e, не перевищує 50 мільярдів євро, така держава-член може, як відступ від вимог, визначених у параграфах 1-5 цієї статті, застосовувати лише вимоги, встановлені у параграфі 2(b) цієї статті.
7. Держави-члени не зобов’язані застосовувати цю статтю до зобов’язань, зазначених у параграфі 1, емітованих до 28 грудня 2020 року.
Підсекція 2
Мінімальна вимога до власних коштів та прийнятних зобов’язань