Інструмент розподілу активів
1. Для того, щоб ввести в дію інструмент розподілу активів, держави-члени повинні забезпечити, щоб органи з врегулювання мали повноваження передавати активи, права або зобов’язання установи, яка підлягає врегулюванню, або перехідної установи одному або декільком суб’єктам управління активами.
Відповідно до статті 85, передача, зазначена в першому підпараграфі, може відбуватися без отримання згоди акціонерів установ, які підлягають врегулюванню, або будь-якої третьої особи, крім перехідної установи, а також без необхідності виконання процедурних вимог відповідно до корпоративного законодавства або законодавства щодо цінних паперів.
2. Для цілей інструменту розподілу активів суб’єкт управління активами повинен бути юридичною особою, яка виконує усі наведені нижче вимоги:
(a) нею повністю або частково володіє один або декілька органів публічної влади, які можуть включати орган з врегулювання або механізм фінансування врегулювання, та вона контролюється органом з врегулювання;
(b) він створений з метою отримання певної кількості або всіх активів, прав або зобов’язань однієї або декількох установ, які підлягають врегулюванню, або перехідної установи.
3. Суб’єкт управління активами управляє переданими йому активами з метою максимального збільшення їхньої вартості до можливого продажу або належної ліквідації.
4. Держави-члени забезпечують, щоб функціонування суб’єкта управління активами відбувалося згідно з такими вимогами:
(a) зміст установчих документів суб’єкта управління активами затверджений органом з врегулювання;
(b) відповідно до структури власності суб’єкта управління активами, орган з врегулювання призначає або затверджує орган управління суб’єкта;
(c) орган з врегулювання затверджує винагороду членів органу управління та визначає їхні належні обов’язки;
(d) орган з врегулювання затверджує стратегію та профіль ризику суб’єкта управління активами.
5. Органи з врегулювання можуть здійснювати повноваження, визначене у параграфі 1, щодо передачі активів, прав або зобов’язань лише за умови, що:
(a) ситуація на даному ринку таких активів є такою, що ліквідації цих активів в рамках звичайного провадження щодо неплатоспроможності могла б негативно вплинути на один або декілька фінансових ринків.
(b) така передача необхідна для забезпечення належного функціонування установи, яка підлягає врегулюванню, чи перехідної установи; або
(c) така передача необхідна для максимізації прибутків від процедури ліквідації.
6. При застосуванні інструменту розподілу активів органи з врегулювання встановлюють компенсацію, за яку активи, права та зобов’язання передаються суб’єкту управління активами відповідно до принципів, встановлених у статті 36, та рамок державної допомоги Союзу. Цей параграф не перешкоджає компенсації із номінальною або від’ємною вартістю.
7. Відповідно до статті 37(7), будь-яка компенсація, яка сплачується суб’єктом управління активами у зв’язку з активами, правами чи зобов’язаннями, набутими безпосередньо від установи, яка підлягає врегулюванню, повинна бути сплачена на користь установи, яка підлягає врегулюванню. Компенсацію можна сплачувати у формі боргу, емітованого суб’єктом управління активами.
8. Якщо було застосовано інструмент перехідної установи, суб’єкт управління активами може, внаслідок застосування інструменту перехідної установи, набути активи, права або зобов’язання від перехідної установи.
9. Органи з врегулювання можуть багаторазово передавати активи, права або зобов’язання від установи, яка підлягає врегулюванню, до одного або декількох суб’єктів управління активами, а також неодноразово здійснювати повернення активів, прав або зобов’язань від одного або декількох суб’єктів управління активами до установи, яка підлягає врегулюванню, якщо виконуються умови, визначені у параграфі 10.
Установа, яка підлягає врегулюванню, зобов’язана прийняти будь-які такі активи, права або зобов’язання.
10. Органи з врегулювання можуть здійснювати повернення прав, активів або зобов’язань від суб’єкта управління активами до установи, яка підлягає врегулюванню, за принаймні однієї з таких обставин:
(a) можливість того, що певні права, активи або зобов’язання можуть бути повернутими, чітко визначена в інструменті, за допомогою якого була здійснена передача;
(b) певні права, активи або зобов’язання фактично не входять до категорії або не виконують умов передачі прав, активів або зобов’язань, визначених в інструменті, за допомогою якого була здійснена передача.
У будь-якому із випадків, зазначених у пунктах (a) та (b), таке повернення можна здійснити впродовж будь-якого періоду; воно повинно відповідати усім іншим умовам, встановленим у такому інструменті для відповідної мети.
11. До передач між установою, яка підлягає врегулюванню, та суб’єктом управління активами застосовуються гарантії часткової передачі майна, зазначені у главі VII розділу IV.
12. Без обмеження глави VII розділу IV, акціонери або кредитори установи, яка підлягає врегулюванню, а також треті особи, чиї активи, права або зобов’язання не були передані суб’єкту управління активами, не повинні мати жодних прав стосовно активів, прав або зобов’язань, переданих суб’єкту управління активами, його органу управління або вищому керівництву.
13. Цілі суб’єкта управління активами не повинні передбачати наявність будь-якого обов’язку або відповідальності перед акціонерами чи кредиторами установи, яка підлягає врегулюванню, а орган управління або вище керівництво не повинні нести жодної відповідальності перед такими власниками акцій або кредиторами за дії або бездіяльність під час виконання їхніх обов’язків, за винятком ситуації, коли така дія або бездіяльність становить злочинну недбалість або серйозне порушення відповідно до національного законодавства, що напряму впливають на права таких власників акцій або кредиторів.
Держави-члени можуть обмежити відповідальність суб’єкта управління активами та його органу управління або вищого керівництва згідно з національним законодавством за дії та бездіяльність під час виконання їхніх обов’язків.
14. До 3 липня 2015 року EBA видає настанови згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 щодо сприяння конвергенції практики нагляду та врегулювання стосовно встановлення того, коли, у відповідності до параграфа 5 цієї статті, ліквідація активів або зобов’язань в рамках звичайного провадження щодо неплатоспроможності, могла би негативно вплинути на один або декілька фінансовий ринків.
Секція 5
Інструмент внутрішнього визволу
Підсекція 1
Ціль і сфера застосування інструменту внутрішнього визволу