Спрощені зобов’язання для певних установ
1. Беручи до уваги вплив, який може мати неспроможність установи з огляду на природу її господарської діяльності, її структуру участі, організаційну форму, профіль ризику, розмір та правовий статус, її взаємопов’язаність з іншими установами або з фінансовою системою загалом, предмет та складність її видів діяльності, членство у схемі інституціонального захисту (IPS) або інших кооперативних системах взаємної солідарності, зазначених у статті 113(7) Регламенту (ЄС) № 575/2013, та провадження будь-якої інвестиційної діяльності або надання інвестиційних послуг, як визначено в пункті (2) статті 4(1) Директиви 2014/65/ЄС, а також те, чи її неспроможність і наступна ліквідація згідно зі звичайним провадженням щодо неплатоспроможності ймовірно матиме значний негативний вплив на фінансові ринки, інші установи, умови фінансування або на економіку в ширшому значенні, держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи або органи з врегулювання встановлювали:
(a) зміст і деталі планів відновлення платоспроможності та врегулювання, передбачених статтями 5-12;
(b) дату, до якої слід спочатку розробити плани відновлення платоспроможності та врегулювання, а також частоту оновлення планів відновлення платоспроможності та врегулювання, яка може бути меншою, ніж передбачена у статті 5(2), статті 7(5), статті 10(6) і статті 13(3);
(c) зміст і деталі інформації, яку вимагають від установ відповідно до статті 5(5), статті 11(1) і статті 12(2), а також в секціях A та B додатку;
(d) рівень деталізації оцінки можливості проведення врегулювання відповідно до статей 15 та 16, а також секції C додатка.
2. Компетентні органи та, у відповідних випадках, органи з врегулювання проводять оцінювання, зазначене в параграфі 1, після консультацій, у відповідних випадках, з державним макропруденційним органом.
3. Держави-члени забезпечують, щоб, якщо застосовуються спрощені зобов’язання, компетентні органи і, у відповідних випадках, органи з врегулювання могли у будь-який час накладати повні, не спрощені зобов’язання.
4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб застосування спрощених зобов’язань per se не впливало на повноваження компетентного органу та, у відповідних випадках, органу з врегулювання, вживати захід із запобігання кризі або захід з управління кризою.
5. До 3 липня 2015 року EBA видає настанови згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1093/2010 для конкретизації критеріїв, зазначених в параграфі 1, для оцінювання згідно із цим параграфом впливу неспроможності установи на фінансові ринки, інші установи та на умови фінансування.
6. Беручи до уваги, у відповідних випадках, досвід, набутий під час застосування настанов, зазначених в параграфі 5, EBA розробляє проекти регуляторних технічних стандартів для визначення критеріїв, зазначених у параграфі 1, для оцінювання згідно з таким параграфом впливу неспроможності установи на фінансові ринки, інші установи та умови фінансування.
EBA подає Комісії ці проекти регуляторних технічних стандартів не пізніше 3 липня 2017 року.
На Комісію покладено повноваження ухвалити регуляторні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
7. Компетентні органи та органи з врегулювання повідомляють EBA про спосіб застосування ними параграфів 1, 8, 9 та 10 до установ у їхній юрисдикції. Не пізніше 31 грудня 2017 року EBA подає Європейському Парламенту, Раді та Комісії звіт про імплементацію параграфів 1, 8, 9 і 10. Зокрема, цей звіт визначає будь-які розбіжності у імплементації параграфів 1, 8, 9 і 10 на національному рівні.
8. Відповідно до параграфів 9 і 10 держави-члени забезпечують, щоб компетентні органи та, у відповідних випадках, органи з врегулювання могли відмовитися від застосування:
(a) вимог секцій 2 і 3 цієї глави до установ, афілійованих із центральним органом, і повністю або частково звільнених від пруденційних вимог у національному законодавстві відповідно до статті 10 Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) вимог секції 2 до установ, які є членами схеми IPS.
9. У разі відмови відповідно до параграфа 8, держави-члени повинні:
(a) застосовувати вимоги секцій 2 і 3 цієї глави на консолідованій основі до центрального органу та установ, афілійованих із ним, у розумінні статті 10 Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) вимагати виконання схемою IPS вимог секції 2 у співпраці з кожним із членів, для якого застосовується відмова.
Для цієї цілі будь-яке покликання в секціях 2 і 3 цієї глави на групу повинне включати центральний орган та установи, пов’язані з ним, у розумінні статті 10 Регламенту (ЄС) № 575/2013, та їхні дочірні установи, а будь-яке покликання на материнські компанії або установи, які підлягають консолідованому нагляду відповідно до статті 111 Директиви 2013/36/ЄС, повинно включати центральний орган.
10. Установи, які підлягають безпосередньому нагляду Європейського Центрального Банку згідно зі статтею 6(4) Регламенту (ЄС) № 1024/2013 або такі, що становлять значну частину фінансової системи держави-члена, складають свої власні плани відновлення платоспроможності у відповідності до секції 2 цієї глави та підлягають індивідуальним планам врегулювання згідно із секцією 3.
Для цілей цього параграфа операції установи необхідно вважати такими, що становлять значну частину фінансової системи держави-члена у разі виконанні будь-якої з наступних умов:
(a) загальна вартість її активів перевищує 30000000000 євро; або
(b) співвідношення загальної вартості її активів до ВВП держави-члена, в якій вона має осідок, перевищує 20 %, якщо загальна вартість її активів не менша 5000000000 євро.
11. EBA розробляє проекти імплементаційних технічних стандартів з метою встановлення єдиних форматів, зразків та означень для визначення і передачі EBA інформації компетентними органами та органами з врегулювання для цілей параграфа 7 із дотриманням принципу пропорційності.
EBA подає Комісії ці проекти імплементаційних технічних стандартів не пізніше 3 липня 2015 року.
На Комісію покладено повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 1093/2010.
Секція 2
Планування відновлення платоспроможності