Тимчасовий адміністратор
1. Якщо заміна вищого керівництва або органу управління за умовами статті 28 вважається компетентним органом недостатньою для виправлення ситуації, держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи могли призначити одного або більше тимчасових адміністраторів установи. Компетентні органи можуть, на підставі того, що є пропорційним обставинам, призначити будь-якого тимчасового адміністратора з метою тимчасової заміни органу управління установи або для тимчасової роботи з органом управління установи; компетентний орган повинен зазначити своє рішення в момент призначення. Якщо компетентний орган призначає тимчасового адміністратора для роботи з органом управління установи, компетентний орган, крім того, визначає в момент такого призначення, роль, обов’язки і повноваження тимчасового адміністратора та будь-які вимоги до органу управління установи щодо консультування або отримання згоди тимчасового адміністратора перед ухваленням певних рішень або вчиненням певних дій. Компетентний орган повинен оприлюднити призначення будь-якого тимчасового адміністратора, за винятком випадків, коли тимчасовий адміністратор не має повноважень представляти установу. Держави-члени повинні в подальшому забезпечити наявність у будь-якого тимчасового адміністратора кваліфікації, спроможності та знань, необхідних для виконання його функцій, а також того, що він не має жодного конфлікту інтересів.
2. Компетентний орган зазначає повноваження тимчасового адміністратора у момент призначення тимчасового адміністратора на основі того, що є пропорційним за наявних обставин. Такі повноваження можуть включати деякі або всі повноваження органу управління установи відповідно до її установчих документів або національного законодавства, включно із повноваженням виконувати деякі або всі адміністративні функції органу управління установи. Повноваження тимчасового адміністратора стосовно установи узгоджуються із застосовним корпоративним законодавством.
3. Роль і функції тимчасового адміністратора компетентний орган визначає у момент призначення; вони можуть включати визначення фінансового стану установи, управління діяльністю або частиною діяльності установи з метою збереження або відновлення фінансового стану установи та вживання заходів з відновлення розумного та обачного управління діяльністю установи. Компетентний орган визначає будь-які обмеження ролі та функцій тимчасового адміністратора у момент його призначення.
4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи мали виключне право призначати та відстороняти тимчасового адміністратора. Компетентний орган може відстороняти тимчасового адміністратора у будь-який момент та з будь-якої причини. Компетентний орган може змінювати умови призначання тимчасового адміністратора у будь-який момент відповідно до цієї статті.
5. Компетентний орган може вимагати, щоб виконання певних дій тимчасовим адміністратором здійснювалося за умови попередньої згоди компетентного органу. Компетентний орган окреслює будь-які з цих вимог у момент призначення тимчасового адміністратора або в момент будь-яких змін умов призначення тимчасового адміністратора.
У будь-якому випадку, тимчасовий адміністратор може використати право скликати загальні збори акціонерів установи та встановлювати порядок денний таких зборів лише за умови попередньої згоди компетентного органу.
6. Компетентний орган може вимагати, щоб тимчасовий адміністратор складав звіти про фінансовий стан установи та дії, вчинені в процесі його призначення, з інтервалами, встановленими компетентним органом, та наприкінці його мандату.
7. Тимчасовий адміністратор призначається не довше, ніж на один рік. Цей період може бути продовжений за виняткових обставин, якщо продовжують діяти умови для призначення тимчасового адміністратора. Компетентний орган несе відповідальність за встановалення того, чи умови є належними для подальшого залучення тимчасового адміністратора, а також за обґрунтування будь-якого такого рішення перед акціонерами.
8. За умовами цієї статті призначення тимчасового адміністратора не повинно обмежувати права акціонерів згідно з корпоративним законодавством Союзу або національним корпоративним законодавством.
9. Держави-члени можуть обмежити відповідальність будь-якого тимчасового адміністратора згідно з національним законодавством за дії та бездіяльність під час виконання ним обов’язків тимчасового адміністратора відповідно до параграфа 3.
10. Тимчасовий адміністратор, призначений відповідно до цієї статті, не повинен вважатися тіньовим директором або директором де-факто, відповідно до національного законодавства.